У Хорватії виявлені загадкові останки із незвичними черепами. ФОТО

Археологи виявили три скелети, два з яких мали витягнуті деформовані черепи, що робило їх схожими на "інопланетян". Витягнутий череп був ознакою краси і високого статусу.

Про це пише Journalist з посиланням на Live Science.

 
Фото: Live Science

Дослідники вивчили останки з допомогою ДНК-аналізу та рентгенографії. Виявилося, що скелети належать дітям чоловічої статі, які жили в 415-560 роках до Р.Х., у часи Великого переселення народів.

Вони страждали від недоїдання і померли у віці 12-16 років, проте невідомо, чи саме голод став причиною їх смерті.

Генетичний аналіз показав, що один з них мав західноазійське, інший — близькосхідне, а третій — східноазійське походження.

У другого хлопчика була черепна деформація кільцевого типу, тобто лобова кістка була сплющена, а висота черепа значно збільшена.

 
Фото: Live Science

У дитини з східноазіатських корінням, яка, як передбачається, була гунном, череп був витягнутий по діагоналі вгору.

Довідково. Черепна деформація в епоху Пізньої античності і Раннього Середньовіччя в Європі була популярна у гунів, що вторглися в Європу з Азії.

У II столітті цю процедуру практикували народи, які проживали на території Румунії. Витягнутий череп був ознакою краси і високого статусу.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.