"Помпеї" на Тернопільщині. У шарі мулу збереглася вулиця XVII століття

Сміття, горіхова шкаралупа, вишневі кісточки, дерев’яні споруди, фрагменти одягу, взуття, прикрас і посуду. Усе це в неушкодженому вигляді законсервувала в Залізцях на Тернопільщині повінь у XVII столітті.

На збережені артефакти натрапили нещодавно археологи Науково-дослідного центру "Охоронна археологічна служба України" Інституту археології НАН України під час розкопок у Зборівському районі, повідомляє "Терміново".

За словами наукового співробітника "ОАСУ" Василя Ільчишина, дослідження в Залізцях були діагностичного характеру з метою з'ясування перспектив досліджень культурного шару в центрі містечка.

 
Василь Ільчишин в процесі виборки об'єктів XVII ст

Та вже на глибині 40 см науковці натрапили на скупчення битого скляного посуду XVIII століття. Глибше археологи відкопали фрагменти дерев'яного зрубу 2-ї половини XVII сторіччя.

Під цією спорудою залягав стерильний шар мулу, проте Ільчишин вирішив перевірити його на предмет раніших нашарувань.

"І тут сталося неймовірне! – розповідає археолог, – Під шаром мулу приховувався цілий міський світ і життя середини XVIІ. Ми знайшли кам'яну вимостку ринкової площі, поміж тих каменів були найрізноманітніші предмети, які характеризують побут мешканців, їхнє життя і ті історичні події, що тоді вирували".

 
Скляний посуд , пляшки, келихи XVIII століття з верхніх шарів розвідкового розкопу 

Шар мулу вкрив площу Ринок після великої повені, яка затопила місто, і законсервував усе, що тоді лежало чи розміщувалося на бруківці.

Поміж каменів дослідники виявили шкаралупу лісових та волоських горіхів, насіння гречки, кісточки вишні чи черешні, кору дерев, гілки, фрагменти трісок, дощок, шкіряного одягу, взуття, керамічного та скляного посуду, монети та предмети озброєння, прикраси – намистини, бісер.

Через вплив часу та сильної кислотності металеві предмети окиснилися, тож монети й вироби з кольорового металу атрибутувати вкрай важко.

 
Бойова сокира, наконечник стріли до лука та ніж XVII століття 

Знайдені також предмети зброї – алебарда, ніж і наконечник стріли свідчать про причини повені.

"Вони підказують нам про те , з чим пов'язана та повінь – найімовірніше, що ця подія трапилась якраз в період Зборівської битви 1649 року. У той час турки могли розграбувати місто і розібрати греблю. Залозецький став на той час мав більше 1000 га площі і був у 4 рази більший, ніж зараз. А старе місто знаходилось нижче по течії від ставу. І величезна кількість води і мулу миттєво заполонила долину Серету і, відповідно, затопила місто, тим самим "заморозивши" ту мить міського життя і побуту", – пояснює Ільчишин.

 
Керамічна кахля 2 половини XVII сторіччя з рослинним орнаментом 

Археолог підкреслює, що археологічна пам'ятка Старі Залізці, в якій збереглися дерев'яна забудова та дерев'яні й органічні предмети, єдина така на Тернопільщині.

Ширші археологічні дослідження заплановані на наступний рік.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.