Невідомі ескізи до "Маленького Принца" знайшлися у Швейцарії. ФОТО

На півночі Швейцарії знайшли кілька ранніх ескізів до всесвітньо відомого твору Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принц".

Ці малюнки викупив на аукціоні 30 років тому колекціонер і магнат Бруно Стефаніні, який помер минулого року. Інформація про знахідку з'явилася в місцевій газеті Landbote 15 серпня, повідомляє телеканал France24.

Ескізи зберігалися в папці з іншими роботами письменника в доброму стані в будинку м. Вінтертур кантону Цюрих. Серед паперів також був любовний лист Сент-Екзюпері до дружини.

 
Ескіз ілюстрації розмови Маленцького Принца з Лисом
 Stiftung für Kunst, Kultur und Geschichte, Winterthur, Switzerland

Сам письменник у 1915—1917 роках жив у Швейцарії, де ходив до школи в кантоні Fribourg.

Бруно Стефаніні був одним із найбільших колекціонерів Швейцарії, який до смерті назбирав 60 тисяч мистецьких робіт. У Вінтертурі він осів, щоб управляти своїми мистецькими активами.

Ескізи Сент-Екзюпері він придбав у 1986 році на аукціоні в м. Bevaix. Серед малюнків – зображення розмови Маленького Принца з лисом, п'яниці, який сидить на своїй планеті та відоме зображення удава, який з'їв слона.

 
Зустріч із п'яницею та удав, що проковтнув слона
 STIFTUNG FÜR KUNST, KULTUR UND GESCHICHTE, WINTERTHUR, SWITZERLAND

Як повідомляє Artnet News, ескізи знайшлися, коли після смерті Стефаніні в грудні 2018 року заснована ним організація – Фонд мистецтва, культури та історії – почала впорядковувати архів. Куратор фонду Елізабет Гроссманн розповіла, що Музей Вінтертура зв'яжеться з Бібліотекою Моргана в Нью-Йорку, США, де зберігаються оригінальні ескізи Сент-Екзпері, щоб поінформувати їх про знахідку.

ДОВІДКА:

"Маленький принц" – найвідоміший твір французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері, філософська казка про міжзоряну подорож хлопчика-принца з іншої планети. Письменник написав її в 1942 році в Нью-Йорку, а друком вона вийшла наступного року. Усього було продано 145 мільйонів примірників, перекладених 270 мовами.

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».