Спецпроект

Зеленський і Нетаньяху відвідали Бабин Яр. ФОТО

Під час вшанування жертв Бабиного Яру разом із прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху президент України Володимир Зеленський згадав про розстріляних євреїв, циган, військовополонених і українських націоналістів.

Державні діячі відвідали місце трагедії 19 серпня під час офіційного візиту ізраїльського лідера в Україну, повідомляє офіційний сайт президента України.

За словами Зеленського, розстріли в Бабиному Яру можна описати трьома "неможливо": неможливо зрозуміти, неможливо забути й пробачити, неможливо допустити знову.

 
Президент України Володимир Зеленський
president.gov.ua

Глава держави наголосив, що незрозумілим є нелюдське прагнення винищувати людей за етнічною, національною чи політичною ознаками, незалежно від статі та віку.

"Перед очима – страшна нескінченна черга людей, які не розуміли, що їх ведуть на смерть. Переважна частина убитих були єврейської національності", – зазначив він.

Володимир Зеленський додав, що, розстрілявши всіх євреїв, яких змогли знайти, нацисти почали розправлятися з іншими – полоненими, ромами та українцями, які боролися за свою державу.

"Тоталітарний радянський режим наклав табу на такі теми, як Голокост, Бабин Яр, Голодомор, і довго замовчував справжні масштаби цих злочинів. За різними даними, у період нацистської окупації в Бабиному Яру було розстріляно від 70 до 200 тисяч людей. І це не просто статистика", – підкреслив Президент.

Президент нагадав, що ізраїльський Меморіальний комплекс Голокосту "Яд Вашем" удостоїв високого звання "Праведників народів світу" понад дві з половиною тисячі українців. Україна посідає четверте місце у світі за кількістю людей, які отримали це звання.

 
president.gov.ua

"Сьогодні тут, у Бабиному Яру, ми закликаємо міжнародне співтовариство об'єднати зусилля, щоб не допустити будь-яких проявів антисемітизму та нетерпимості на расовому чи національному ґрунті. Україна разом з усім цивілізованим світом демонструє єдність і стоїть на сторожі гуманізму, толерантності, свободи та демократії. Заради третього "неможливо" – неможливо допустити знову", – резюмував Президент.

Біньямін Нетаньяху висловив вдячність президенту та уряду України за збереження пам'яті жертв Голокосту. "Ви справді робите значний внесок у боротьбу з антисемітизмом", – зазначив він і попросив і надалі вшановувати пам'ять жертв Голокосту у Бабиному Яру.

Біля пам'ятного знаку "Менора" Зеленський і Нетаньяху поклали вінки.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.