Спецпроект

Зеленський закликав Ізраїль визнати Голодомор геноцидом

Заява прозвучала під час зустрічі з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу 19 серпня.

Президент України Володимир Зеленський закликав Ізраїль визнати Голодомор геноцидом українського народу. Про це повідомляє Радіо Свобода.

Візит Нетаньягу до Києва передбачає покладання квітів до меморіалів жертвам Голодомору та Голокосту.

 
Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу вклонився жертвам Голодомору у Національному Меморіалі. 19 серпня 2019 року 

"Я знаю, як позитивно засоби масової інформації висвітлюють відвідання у ході візиту прем'єр-міністра Ізраїлю до Національного меморіалу пам'яті жертв Голодомору. Розумію, як тепло це буде сприйняте українським суспільством.

Я звернувся до ізраїльської сторони з закликом визнати Голодомор актом геноциду українського народу. Сьогодні також ми з паном Нетаньягу відвідаємо Бабин Яр і вшануємо жертв масових розстрілів у Бабиному Яру та Голокосту", – сказав Зеленський. Про це він також написав у Twitter.

 

Нетаньягу у своєму виступі згадав про Голокост і зокрема розстріли в Бабиному Яру під час Другої світової війни.

"У нас були періоди прекрасного процвітання в наших двосторонніх стосунках, але були й періоди абсолютно неймовірної трагедії. Під час Голокосту сотні тисяч євреїв було вбито, і ми сьогодні будемо відвідувати Бабин Яр, де тисячі євреїв було знищено нацистами та їхніми колаборантами", – заявив він.

21 січня 2019 року Президент України Петро Порошенко також звертався до Держави Ізраїль із закликом визнати Голодомор 1932-33 років – геноцидом українського народу. У 2018 році із таким закликом до Кнесету звертався голова Верховної Ради України Андрій Парубій під час візиту в Ізраїль.

У листопаді 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу. Аналогічну оцінку йому офіційно надали 16 країн, Ізраїль до них не входить.

Нагадуємо: Голодомор в Україні 1932—1933 років офіційно визнали геноцидом українського народу 16 країн: Австралія (2003/2008), Ватикан (2001, 2003), Грузія (2005), Еквадор (2007), Естонія (1993), Канада (2003/2008), Колумбія (2007),Латвія (2008), Литва (2005), Мексика (2008), Парагвай (2007), Перу (2007), Польща (2006), Португалія (2017), Угорщина (2003), Україна (2006).

Низка країн в офіційних зверненнях засудили Голодомор як акт винищення людства, вчинений тоталітарним сталінським режимом або вшанували пам'ять його жертв: Андорра (2009), Аргентина (2007), Бразилія (2007), Іспанія (2007), Італія (2004, 2007), Словаччина (2007), США (2003, 2006, 2008), Чехія (2007), Чилі (2007).

У листопаді 2003 року 58-ма сесія Генеральної асамблеї ООН ухвалила "Спільну заяву з нагоди 70-ої річниці Великого голоду 1932—1933 років", де він визнавався національною трагедією українського народу.

За ухвалення Спільної заяви проголосували 64 держави-члени ООН, у тому числі Росія. 23 жовтня 2008 року Європарламент визнав Голодомор в Україні злочином проти людства і висловив співчуття українському народу.

28 квітня 2010 року Парламентська асамблея Ради Європи схвалила резолюцію про вшанування пам'яті загиблих в результаті Голоду 1932—1933 років в Україні та інших республіках колишнього Радянського Союзу, вшанувавши пам'ять загиблих від голоду і засудивши жорстоку політику сталінського режиму. ПАРЄ також зазначила, що "в Україні, яка постраждала найбільше від насильницької колективізації, Голодомор був визнаний геноцидом рішенням Верховної Ради".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.