Біля Софії Київської планують звести елітний будинок, незважаючи на заборону

На розі вулиці Стрілецької та провулку Георгіївського, 9/11 готується забудова. За кількасот метрів звідси знаходиться Брама Заборовського, пам’ятка архітектури ХVІІІ століття, один із об’єктів Національного заповідника “Софія Київська”.

Поки що на ділянці тихо, бо тільки нещодавно орендар ТОВ "Докас" домігся у суді визнання договору оренди з Київською міською радою. Компанія планує збудувати біля пам'ятки ЮНЕСКО житловий будинок із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, передає Релігійна Правда із посиланням на повідомленням газети "День".

 

Історія отримання земельної ділянки починалася традиційно — ще 2007 року депутати Київради затвердили проєкт землеустрою щодо відведення в оренду на п'ять років ділянки площею 0,23 гектари ТОВ "Докас". Однак сам договір оренди Київрада так і не уклала.

2012 року орендар звернувся до суду, щоб своїм рішенням він змусив Київраду затвердити договір. Рішення суду на позицію столичних депутатів не вплинуло. Державна виконавча служба навіть оштрафувала Київраду на 2040 гривень за невиконання судової ухвали.

ТОВ "Докас" підготувало інший позов, у якому вже просило визнати договір оренди з Київрадою укладеним. 2018 року суд першої інстанції такий позов задовольнив, за рік апеляційний суд рішення скасував.

У березні 2019 року "Докас" знову звернувся до Київради з пропозицією укласти договір оренди на підставі рішення 2007 року. А згодом подав черговий позов до Господарського суду міста Києва, який і визнав договір оренди ділянки на перетині вулиці Стрілецької та провулку Георгіївського, 9/11 укладеним.

Суд мотивував своє рішення тим, що рішення Київради 2007 року досі не скасоване, до того ж, на вказаній земельній ділянці розташовані два об'єкти нерухомості, що належать ТОВ "Докас".

Ця схема часто використовується забудовниками, коли спочатку отримується право власності на певний об'єкт, а далі суд просять передати в оренду чи у власність землю, на якій цей об'єкт розташований.

Так чи інакше, договір оренди землі з ТОВ "Докас" тепер юридично чинний. Хоча суд чомусь не врахував, що від 2015 року у Києві діє мораторій на будівництво у буферній зоні Софії Київської та Києво-Печерської Лаври. Це рішення Київрада ухвалила ще чотири роки тому.

Раніше активісти ГО "Андріївсько-Пейзажна ініціатива" розповідали "Дню", що довкола Софії виділено в оренду близько 50 земельних ділянок. Частина вже забудована.

Найскандальніший об'єкт — дев'ятиповерхівка на вулиці Гончара, 17/23, її будівництво вплинуло на рух підземних вод на території Софії.

Навіть від гучної музики під час концертів під мурами святині дрижать люстри у Трапезній, то чого очікувати від старту будівельних робіт по сусідству, зазначає видання.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.