ЮНЕСКО передали заявку на включення Аккерманської фортеці до списку всесвітньої спадщини

Постійним представником України при ЮНЕСКО передано до Центру всесвітньої спадщини заявку, схвалену Міністерством культури України, на включення об'єкта "Тіра - Білгород (Аккерман) - на шляху від Чорного до Балтійського морів" до Попереднього списку ЮНЕСКО.

Про це повідомляє видання "День" із посиланням на представництво України у ЮНЕСКО на офіційній сторінці у Facebook.

 

Вказаний об'єкт є унікальним комплексом пам'яток, що поєднує залишки античного міста з видатною середньовічною фортифікаційною спорудою.

Протягом тисячоліть він відігравав значну роль міжнародного порту "ріка-море" в політичному та культурному житті декількох цивілізацій і був пов'язаний з найважливішими історічними подіями Південно-Східної Європи.

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.