Археологи розкопали будинок іспанських конкістадорів

У Мехіко археологи виявили руїни будинку, побудованого в перші роки після завоювання іспанцями ацтекського міста-держави Теночтітлана.

Будинок стояв на місці будівлі 1870-х років, повідомляє Газета.UA із посиланням на сайт Національного інституту антропології та історії Мексики.

 
Будинок збудували на місці будинку ацтеків. 
Фото: INAH

На вулиці Хусто Сьєрра дослідники пробурили вертикальні отвори в землі на глибину 2,5 м і знайшли залишки доіспанської будівлі з базальтової плити.

В одній з свердловин виявили залишки будинку раннього періоду завоювання. Він був побудований з базальтових плит, блоків вулканічного андезиту і тезона, а також ацтекських матеріалів.

Вчені вважають, що цей будинок був зведений на місці зруйнованого будинку після взяття Теночтітлана 13 серпня 1521 року Ернаном Кортесом і його союзниками. Будинком міг користуватися і сам Кортес.

Подібні архітектурні знахідки є дуже рідкісними. Команда дослідників акуратно розширила свердловину і виявила сходи, з'єднані зі стіною шириною близько 1 м. Це міг бути боковий вхід в будинок.

"Цікаво те, що доіспанську підлогу в цій будівлі не використовували, вона була надбудована на 15-40 сантиметрів. Багато разів іспанці будували свої житла на місці колишніх будинків. Іноді вони повторно використовували ті ж матеріали або використовували стіни і підлоги як фундамент", - сказав археолог Рауль Баррера.

Відкриття підтверджує, що іспанці використовували індіанців в якості робочої сили. Прикладом цього є відкриті сходи, яка зводилася за місцевим будівельним технологіям, але вже під впливом архітектури епохи Відродження.

"Не дивлячись на те, що Теночтітлан упав, іспанці боялися повстання. Цю обережність видно в елементах будівництва, в тому числі товщині стін будинку, побудованого в перші роки після іспанського завоювання", - повідомив Баррера.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.