У Нідерландах почали реставрувати "Нічну варту" Рембрандта з трансляцією онлайн

Сьогодні, 8 липня, в Державному музеї Нідерландів розпочалася реставрація картини Рембрандта "Нічна варта". Особливістю процедури стало те, що вона є наймасштабнішою публічною реставрацією витвору мистецтва.

Команда з 12 експертів (реставраторів, істориків та мистецтвознавців) працюватиме у спеціально сконструйованій скляній камері, яка розміщується в будівлі музею в Амстердамі, збудованого 1885 року, повідомляє The Guardian.

 
Гендиректор музею Тако Діббітс (ліворуч) і гендиректор корпорації з вироблення фарб AkzoNobel Тьєррі Ванланккер. Обидві установи співпрацюють у реставрації картини 
Robin Utrecht/EPA

Сам процес реставрації відбувається не тільки перед очима публіки, а й транслюється онлайн на сайті Державного музею.

"Що ми робитимемо протягом наступних 10 місяців, так це перемалюємо картину шар за шаром і пігмент за пігментом, а тоді на основі того ми складемо план консервації, відтак і почнеться консервація", – сказав генеральний директор Державного музею Тако Діббітс.

Останній раз картину реставрували в 1975 році після того, як голландський учитель пошкодив її ножем. Окрім реставрації, картину вивчатимуть протягом 10 місяців, щоб зрозуміти, як Рембрандту ван Рейну вдалося створити свій шедевр у 1642 році, чи справді він спершу зробив підготовчий ескіз на полотні і які зміни він вносив у картину в процесі писання.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.