У "Давньому Пліснецьку" розкопують слов'янське житло ІХ-Х століття. ФОТО

В історико-культурному заповіднику "Давній Пліснеськ" дослідники проводять розкопки на дитинці давньоруського міста Пліснеськ та окрему ділянку в урочищі "Оленин Парк", де десятиліття назад археолог Михайло Филипчук відкрив рештки церкви ХІІ-ХІІІ ст.

Про цьогорічні археологічні дослідження в коментарі "Гал-інфо" розповів заступник директора "Історико-культурного заповідника "Давній Пліснеськ", керівник археологічної експедиції Андрій Филипчук.

За словами археолога, розкопки на дитинці Пліснеська тішать щораз новими та цікавими результатами.

 

"Станом на сьогодні уже вивчено культурні напластування давньоруського періоду (ХІ-ХІІІ ст.) та зафіксовано низку тогочасних об'єктів житлового та господарського призначення, численні артефакти, які репрезентують різні сторони життя населення дитинця літописного міста", - повідомив Андрій Филипчук.

Днями археологи розпочали дослідження культурного шару слов'янського часу ст. Зокрема, нині тривають розкопки заглибленої житлової споруди цього періоду.

 

Як зазначила наукова співробітниця заповідника Оксана Якубовська, остання споруда є доволі цікавою.

"Попри те, що перед нами  здавалось би типове заглиблене житло слов'янського часу, зі звичною для Пліснеська каркасно-стовповою конструкцією стін та пічкою-кам'янкою, тут ми відшукали низку завершених виробів із кістки, численні напівфабрикати, відходи від косторізного виробництва. Для обробки кістки міг використовуватися звичайний ніж, який також був знайдений у цьому об'єкті  і, до речі, був взагалі універсальним знаряддям для того історичного періоду. Тобто є підстави вважати цей об'єкт косторізною майстернею", - сказала археолог.

 
 


Керівник розкопу І Олександр Дідик додав:

"Варто наголосити, що минулого року, поблизу досліджуваної цьогоріч ділянки, ми уже натрапляли на схожі комплекси. Тоді вдалося розкрити частину житлової будівлі зламу кінця ІХ-Х ст., де траплялися численні напівфабрикати, відходи та вироби з кістки. Цьогорічний об'єкт попередньо датується початком - першою половиною Х ст".

 

Додамо, що роботи проводяться за сприяння ГО "Підгірці-Шолом" (голова - Ігор Кавич) та Віктора Коця. Допомогу експедиції також надають керівництво та члени Товариства християнського життя "Воїни Христа-Царя" (о. Орест Вільчинський, о. Віталій Барабаш), волонтерський корпус (М. Климович, І.Драпінський та ін.), а також за допомоги Української Галицької Асамблеї.

"Розкопки ще тривають. Попереду ще багато цікавих знахідок та відкритті, однак уже сьогодні виявлені об'єкти, а саме косторізна майстеня, стануть чудовим доповненням розпочатого на весні проекту "3D модель Давнього Пліснеська", який реалізовується за підтримки Українського культурного фонду. В середині жовтням, ми зможемо їх побачити і поринути в незабутню мандрівку давнім містом наших предків", - сказав директор заповідника Володимир Шелеп.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.