Восени в столиці Португалії з'явиться бюст Шевченка

Українському поетові, художнику й революціонерові Тарасові Шевченку відкриють погруддя в столиці Португалії Лісабоні вже восени.

ОФіційне відкриття заплановане на 14 вересня цього року, повідомляє Укрінформ з посиланням на сайт Спілки українців у Португалії (СУП).

"З ініціативи Посла України в Португалії пані Інни Огнівець, відбулася зустріч з президентом району Белень Фернардом Розою. На зустрічі була узгоджена дата інавгурації погруддя Шевченка у Лісабоні, а саме: 14 вересня 2019 року, о 11:00 годині", - йдеться у повідомленні.

 
Учасники зустрічі, на якій було узгоджено всі деталі щодо встановлення погруддя Тарасові Шевченку
Embaixada da Ucrânia na República Portuguesa

СУП також інформує, що на зустрічі були присутні Голова організації Павло Садоха і президент громадської організації "Montarás" зі спорудження монументу Тарасу Шевченку в Лісабоні (Associação "Montaras – monumento a Taras Shevchenko") Олеся Зарума.

Представники громадської організації отримали згоду на впорядкування прилеглої до монумента території, зокрема, викладання бруківки з візерунком української вишивки, підведення зрошувальноі системи та встановлення додаткового освітлення, сфокусованого на погрудді.

Нагадаємо, в лютому цього року муніципалітет Лісабона надав офіційний дозвіл на встановлення погруддя Тараса Шевченка на площі міста. Автором погруддя є португальский скульптор Ельдер Де Карвальо, який став переможцем відкритого конкурсу. 

У квітні українці Португалії розпочали збір коштів на погруддя Кобзарю. Для цього було створено громадську організацію "Montarás".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.