На дні Балтики виявили вітрильник, що затонув у часи Колубма. ФОТО

На дні Балтійського моря міжнародна командна морських археологів знайшли майже неушкоджений вітрильник XV-XVI століть.

Про це в понеділок, 22 липня, повідомили учасники експедиції, передає The New York Times.

Уперше існування якогось об'єкту під водами Балтики помітила Шведська морська адміністрація, коли у 2009 році дослідження сонаром зафіксувало аномальний сигнал на морському дні.

На початку цього року комерційна дослідницька команда, яка за допомогою робота з камерою обстежувала маршрут прокладання газогону, наштовхнулася на загадкові уламки корпусу корабля.

 
Науковці наклали десятки знімків один на інший, щоб досягти ефекту тривимірності
Deep Sea Productions/MMT

Тож коли в березні міжнародна команда дослідників занурила у морські води двох роботів, вони з'ясували, що то – вітрильник часів доби Відродження.

"Це дивовижно, – сказав керівник експедиції Родріго Рачечо-Руйз, морський археолог Університету Саутгемптона, Велика Британія, – ми досі трохи на сьомому небі".

Як повідомив д-р Пачечо-Руйз корабель має довжину від 52 до 60 футів. Для порівняння – фламанський корабель експедиції Христофора Колумба був завдовжки 60 футів.

 
Deep Sea Productions/MMT

Дослідники з'ясували, що загиблий корабель, особливо його корпус від кіля до палуби, зберігся добре, як і щогли та частина оснащення.

Це рідкісний випадок. Після століть зношування та поколінь водних "колонізаторів" щогли та обшивка, зазвичай, розпадаються на купи уламків, які вкривають замулене дно. Імовірно, брак кисню на крижаних глибинах відлякував морських істот, які зазвичай люблять селитися на загиблих дерев'яних кораблях. 

Датувати корабель змогли за якорем – кінець XV або початок XVI століття.

 
Уламки корабля знайшов один із ось таких підводних дронів
Deep Sea Productions/MMT

Походження та назву балтійської знахідки ще не ідентифікували. Наразі морські археологи називають її "невідомим кораблем" (шведською Okänt Skepp).

Пачечо-Руйз та його колеги тримають місце знахідки в секреті, щоб не принадити шукачів скарбів та мародерів.

 
Робоче місце оператора, який керував роботами, які обстежували затонулий вітрильник
Deep Sea Productions/MMT

Експедицію організували спільно Центр морського археології Університету Саутгемптона, Дослідницький інститут морської археології Університету Сьодертьорну (Швеція); "Діп сі продакшенс" (Швеція) та шведська фірма ММТ, яка проводить дослідження морського дна для енергетичних компаній.

У березневій експедиції також брали участь аспіранти Університету Саутгемптона та Королівського технологічного інституту (KTH) у Стокгольмі, які займаються розробкою штучного інтелекту для покращення рухливості роботів на глибинах, яких не досягає сонячне світло.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.