Спецпроект

Українські науковці отримають доступ до 4000 свідчень про Голокост з бібліотеки Єлю

Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" (BYHMC) отримав доступ до одного з найбільших у світі онлайн-архівів свідчень про Голокост ― Fortunoff Video Archive for Holocaust Testimonies. BYHMC став партнерською організацією архіву і тепер відкриває доступ до колекції відеосвідчень українським науковцям.

Про це повідомила "Історчиній правді" прес-служба BYHMC.

У Fortunoff Video Archive зібрано понад 4000 інтерв'ю зі свідками Голокосту. Кілька сотень із них стосуються України, зокрема, масових розстрілів у Бабиному Яру. Багатьох свідків подій Голокосту в Україні, чиї інтерв'ю зберігаються в цьому архіві, вже немає серед живих, тому зібрані спогади мають неоціненне значення для дослідників.

 

 Fortunoff Video Archive надає доступ до своєї колекції лише через партнерські установи по всьому світу. З липня 2019 року такою другою в Україні установою став Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр". Відтепер українські дослідники зможуть переглядати відеосвідчення з приміщення центру в Києві.

"Співпраця з Fortunoff Video Archive є частиною проекту усної історії, який втілює BYHMC, ― розповідає Яна Барінова, виконавчий директор та директор зі стратегії центру. ­― Ми прагнемо створити найбільш повне онлайн-зібрання усних свідчень про Голокост в Україні. Надання українським науковцям доступу до записаних свідчень, що зберігаються в колекціях закордонних архівів, один з етапів цієї роботи".

Щоб отримати доступ до колекції Fortunoff Video Archive, треба пройти таку процедуру:

Крок 1. Знайдіть свідчення в каталозі (з метою гарантування приватності прізвища респондентів скорочені до перших літер);

Крок 2. Натисніть кнопку запиту свідчення або відеозапису;

Крок 3. Зареєструйтся або залогінтеся;

Крок 4. Отримайте підтвердження запиту.

Докладніші інструкції англійською мовою ― за посиланням. Щодо роботи в приміщенні центру можна звертатися за електронною адресою: oralhistory@babynyar.org.

Fortunoff Video Archive for Holocaust Testimonies вже 40 років записує, збирає і зберігає свідчення про Голокост. З 1981 року колекція архіву зберігається в бібліотеці Єльського університету. Зараз вона налічує 12 000 годин записів різними мовами та охоплює свідчення тих, хто вижив ― євреїв, ромів, синті, свідків Єгови, політичних в'язнів, тих, хто чинив опір режиму, рятівників та військових зі збройних сил союзників.

Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" (BYHMC) — некомерційна освітня організація, мета якої гідно вшанувати пам'ять жертв трагедії Бабиного Яру, збудувавши інноваційний меморіальний центр у Києві, та сприяти гуманізації людства через збереження та вивчення історії Голокосту.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.