У Ялті археологи знайшли скелет кочівника-чорногорівця. ФОТО

Археологічна експедиція Маріупольського університету в селищі Ялта виявила імовірний скелет кімерійця у похованні залізної доби

Науковці та студенти Маріупольського державного університету під керівництвом В'ячеслава Забавіна з 29 червня по 18 липня проводили розкопки в селищі Ялта Мангушського району Донецької області, повідомляє прес-служба Маріупольської ради.

 

Археологи досліджували ділянку діаметром 40 м і завглибшки 1 м. Вони перевірили вісім поховань доби бронзи (ямна, бабинська і зрубна культури) та одне — раннього залізного віку (чорногорівська культура).

Поруч із численними костяними, бронзовими й керамічними виробами археологи знайшли скелет кочівника (імовірно, кімерійця) чорногорівської групи пам'яток, похованого в позі вершника.

 
 

За словами Забавіна знахідки унікальні для цієї місцевості, оскільки трапляються тут вкрай рідко. Зараз археологи розглядають ідею подальших розкопок у Ялті.

ДОВІДКА:

Чорногорівська група пам'яток — передскіфська ступінь кімерійської культури раннього залізного віку (950—650 роки до н. е.) Північного Причорномор'я. Назва походить від кургану під с. Чорногорівка (нині м. Сіверськ Бахмутського району Донецької області), дослідженого в 1901 році.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.