Історик зі світовим ім'ям замінив "фейки Путіна" на "фейки Трампа" в російському виданні книги

З російського видання книги ізраїльського письменника й історика Юваля Ноя Харарі зникли звинувачення Путіна в брехні про анексію Криму, а інші формулювання про Росію пом’якшені. Як виявилося, це сталося з відома самого автора.

Про відмінності між оригіналом і перекладом пише російське видання "Медуза". Книгу 21 Lessons for the 21st Century, написану 2018 року, видало в Росії видавництво "Сіндбад" 21 червня цього року. Книга присвячена проблемам, з якими стикається сучасне суспільство.

 

Розходження між оригіналом і російським перекладом помітили читачі у розділі "Постправда". Наприклад, в англійській версії автор наводить як приклад фальшивих новин заяви президента Росії Володимира Путіна щодо перебігу ситуації в Криму у 2014 році. Російський переклад пропонує читачам книги приклади з хибною інформацією у заявах американського президента Дональда Трампа:

"Так, за підрахунками газети The Washington Post, за час, який минув після інавгурації, президент Трамп зрбив понад 6000 хибних публічних заяв. У промові, яку він виголосив у травні 2019 року, з-поміж 98 фактологічних тверджень Трампа 76% були помилковими, оманливими або нічим не підтвердженими. У відповідь Трамп і його прихильники незмінно називають журналістів The Washington Post, The New York Times, CNN та інших ЗМІ брехунами і звинувачують їх у поширенні "фейкових новин" з метою дискредитації президентства Трампа".

В англійському оригіналі Харарі наводить зовсім іншу історію – про те, як Володимир Путін публічно заперечував присутність російських військових у Криму у лютому 2014 року:

"Російський уряд і президент Путін особисто неодноразово заперечували, що це були російські війська, і описували їх як спонтанно створені "групи самооборони", які могли придбати обмундирування в місцевих крамницях. Коли вони виступали з цією доволі незграбною заявою, Путін і його помічники прекрасно знали, що брешуть".

"Медуза" порівняла англомовну версію розділу "Постправда" з виданнями "21 уроку для ХХІ століття" німецькою, французькою мовами й івритом. Усі вони збігаються за змістом.

 

До того ж, у російській версії не тільки розділ про "постправду" зазнав редакції.

Український блогер Андрій Черников помітив правки у розділі 11 ("Війна") в підрозділі "Погляд з Кремля". Анексію Криму Росією названо "єдиним успішним вторгненням ХХІ століття, яке здійснила велика держава". Автор пише, що сама Росія "не вважає анексію Криму вторгненням у чужу країну", і відзначає, що російські війська "практично не зустріли опору ні з боку місцевого населення, ні з боку української армії".

Українська, англійська, німецька і французька версії не містять ремарки про те, що Росії не вважає анексію Криму вторгненням до чужої держави. Зате там ідеться про те, що Росія "поселила страх у душах сусідів". А успіх завоювання пояснюється збігом обставин – ані місцеве населення, ані українська армія не чинили опору, а інші країни не втручалися в те, що відбувалося.

Як з'ясувала "Медуза", зміну фрагментів тексту російського перекладу затвердив сам Юваль Ной Харарі.

"Моя мета полягає в тому, щоб основні ідеї книги про небезпеки диктатури, екстремізму й нетерпимості досягли якомога ширшої аудиторії, – заявив письменник у колонці для сайта NEWSru.co.il – У тому числі, аудиторії, яка живе в країнах із недемократичним режимом. деякі приклади можуть відштовхнути аудиторію або призвести до цензури з боку певного режиму. З цієї причини я допускаю адаптацію книг і затверджую зміни певних прикладів – але ніколи головних думок твору".

Український переклад книги "21 урок для 21 століття" видало видавництво BookChef у 2018 році.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.