Знайшлося зображення костелу, розкопаного на Галицькій площі у Львові. ФОТО

У суботу, 20 липня, археологи "Рятівної археологічної служби" завершили дослідження на площі Галицькій у Львові.

Про це йдеться в повідомленні прес-служби РАС, передає "Гал-Інфо". Роботи проводилися на місці демонтованого фонтану "Кульбаба". 

"За півтора місяця розкопок ми дізнались багато деталей про життя ділянки, яка була частиною Галицького передмістя Львова. Копати доводилось попри усі погодні умови: сильна спека чи дощ.

Тепер наші співробітники беруться за камеральне опрацювання знайдених артефактів", - говорять у РАС.

Археологи нагадали, що одне з їх найцікавіших відкриттів на ділянці - фундаменти костелу Воздвиження Чесного Хреста 1530-х років, який виявився восьмигранної форми.

Одне з небагатьох його зображень вдалося відшукати на гравюрі 1770-х років, яка прикрашає Грамоту про закінчення львівського цеху римарів. Її детально опрацювали дослідники Василь Слободян та Петро Слободян.

 
Фрагмент гравюри з Грамоти із зображенням костелу Воздвиження Чесного Хреста, опублікований Рятівною археологічною службою 
З фондів Львівського історичного музею

За словами науковців, далі - справа за архітекторами, які мають скорегувати наявний проект впорядкування Галицької площі чи розробити новий. Археологічної інформації для цього цілком достатньо.

Нагадаємо, що костел Воздвиження Чесного Хреста був споруджений навпроти Галицької брами до міста. Його побудували у 1530-х роках, а розібрали наприкінці XVIII століття разом із міськими укріпленнями. Відомо, що при церкві був невеликий цвинтар.

Про те, як виявили й досліджували руїни костелу, "Історична правда" писала на початку липня.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.