АНОНС: "Гуманітарій - не вирок". Розмова з Людмилою Ващук

"Бути філологом, істориком, психологом чи філософом - безперспективно!". Така думка зараз поширена. А 25 липня кандидат історичних наук Людмила Ващук на своєму прикладі доведе геть протилежне.

Ви навчитеся реалізовувати себе в "непрактичній" професії, отримаєте ідеї, що можна робити, коли в вашому дипломі написано "філолог", "історик" і т.д., дізнаєтеся, як наважитися створити проект, із чого починати, з ким цей проект варто створювати(а з ким ні), як просувати цей проект у соцмережах без жодних грошових витрат на рекламу.

Окремо гостя зверне увагу на питання співпраці зі ЗМІ та як згодом зробити цей проект прибутковим.

Гість "Освітньої асамблеї" - Людмила Ващук, кандидат історичних наук, керівник Symbolon. Центр середньовічних та ранньомодерних студій.

 


25 липня, четвер, 19.00

Місце: простір "Освітня асамблея" (м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3-Б)

Організатор: ГО "Освітня асамблея" 

Реєстрація: http://bit.ly/oa_2507

Рекомендований благодійний внесок (організаційні витрати і смаколики): 30 грн (для студентів та членів "Клубу розумних людей": 20 грн).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.