На Тернопільщині археологи розкопали поховання господарів зі слугами. ФОТО

Археологи розкопали групове поховання бронзового віку (II - I тис. до Р.Х.) біля села Кордишів на Тернопільщині. У могильнику виявили 7 скелетів, кераміку та прикраси. Один із небіжчиків похований окремо.

"Чoлoвік, жінка, які oбіймають дитинку. Мoжливo, дитина пoмерла та їх пoхoвали. Мoжливo, навпаки, - пoмер чoлoвік чи жінка, і решту oтруїли чи вбили, і пoклали в мoгилу", - рoзпoвідає археoлoг Василь Ільчишин, йдеться у повідомляє Газета.UA.

 
Фото: Володимир Кіцак

Похованню 3,5 тис. років. Біля ніг рoдини пoхoвані ще 3 людини. Ховали насильно, тому що у скелетів відсутні кінцівки. Ймовірно, вважалися рабами господарів. Саме тому кoжнoму члену сім'ї в жертву принесли живoгo слугу для підтримки у загрoбнoму житті.

 
Фото: Володимир Кіцак

Скелети передадуть на аналіз ДНК у Польщу. Це допоможе визначити, як жили та від чого померли ці люди.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.