У Москві горів архів мистецтва і літератури

У п’ятницю спалахнув четвертий поверх будівлі РГАЛІ у Москві. Площа пожежі сягала 150 квадратних метрів, проте вогонь загасили пожежники.

Ніхто з людей не постраждав – їх евакуювали до прибуття вогнеборців, повідомляє "Інтерфакс".

Вогонь лютував у будівлі, в якій зберігалися документи державних установ, розповів керівник Федеральної архівної агенції (Росархіву) Андрій Артізов. Особових фондів письменників та інших діячів культури не було.

 
Вогнем був охоплений четвертий поверх архіву, решта приміщень не постраждали
ТАСС

Шкоду будівлі та документам пожежники змогли мінімізувати.

Голова Росархіву підкреслив, що він не має даних про те, що конкретно згоріло. Проте він визнав, що під час гасіння були залиті документи і їх доведеться відновлювати. Щодо обсягів пошкодженого, Артізов назвав цифру "порядку двохсот одиниць зберігання".

Спеціалісти архіву разом з експертами вже взялися за ліквідацію наслідків пожежі.

ДОВІДКА:

Російський державний архів літератури і мистецтва (рос. РГАЛІ) в Москві – найбільше сховище Росії, в якому зосереджені найбагатші матеріали з історії російської літератури, музики, театру, кіно, образотворчого мистецтва й архітектури. Архів створили в 1941 році.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.