Танці на костях. Під танцмайданчиком знайшли улюбленця Наполеона

У центрі м. Смоленська в Росії знайшли могилу близького друга французького імператора Наполеона І Бонапарта – дивізійного генерала Гюдена. На його костях буквально танцювали кілька поколінь смолян.

Археологи виявили поховання на Королівському бастіоні в Центральному парку культури й відпочинку «Лопатинський сад», який розбитий на місці колишньої фортеці, повідомляє Newsru.com.

 
Сезар Шарль Етьєн Гюден. Портрет Жоржа Руже
вікіпедія

Поховання полководця шукали багато років. Попередні пошуки проводив міжнародний історико-археологічний проект Фонду розвитку російсько-французьких історичних ініціатив у травні цього року на Шеїновому бастіоні.

Проте там останків наполеонівського генерала не знайшли. Пошуки на Королівському бастіоні почалися 25 червня і, судячи з усього, виявилися успішними.

 
Щоб дістатися могили генерала Гюдена, археологам довелося розбирати танцювальний майданчик
newsru.com

Могила Гюдена ховалася за танцмайданчиком, зведеним у радянський період. Археологам довелося розібрати його цегляний фундамент. Виходить, самі того не знаючи, мешканці Смоленська танцювали на могилі полководця.

Рештки виявилися у вкрай поганому стані – за понад 200 років у могилу проникли земля й вода. Тому ідентифікували генерала за відсутньою лівою ногою і роздробленою правою. Ці каліцтва, які виявилися смертельними, Гюден одержав під час артилерійського обстрілу в ході битви біля с. Лубіно 19 серпня 1812 року, де французи втратили 8,5 тисяч солдатів.

 
NEWSRU.COM

«Гюден помер у Смоленську на руках у Наполеона, власне, Бонапарт і є останньою людиною, яка бачила його живим. Так що після Наполеона ми вперше бачимо останки цього блискучого генерала, чиє серце поховано в Пантеоні в Парижі», – повідомив французький археолог П’єр Малиновський.

ДОВІДКА:

Сезар Шарль Етьєн Гюден де ля Саблонньєр (1768 – 1812) – дивізійний генерал, учасник численних військових кампаній часів французької Директорії, Консульства і Першої імперії.  Командир 3-ї дивізії 1-го корпусу Великої армії (з квітня 1812 року) Французької імперії.

За наказом імператора Наполеона серце генерала Гюдена перевезли до Франції та поховали на кладовищі Пер-Лашез, у гробниці піхотної дивізії якою командував Гюден. Його ім'я занесене до списку найбільш шанованих генералів Франції на східному боці Тріумфальної арки.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.