Президент Зеленський надав звання Героя України трьом "водолазам"-ліквідаторам аварії на ЧАЕС

Президент України Володимир Зеленський присвоїв звання Герой України з врученням ордена "Золота зірка" ліквідаторам аварії на ЧАЕС Олексію Ананенку, Валерію Беспалову та Борису Баранову (посмертно).

Про це повідомляє "Новое время".

Після вибуху на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року трьох інженерів-механіків відправили спустити воду з теплоносія четвертого енергоблоку, щоб уникнути ймовірності контакту розплавленої активної зони з тисячами тонн води, яка накопичилася у результаті гасіння пожежі.

 
Фото: lb.ua

Інженери успішно впоралися з поставленим завданням, отримавши невисоку дозу опромінення. Усі вони залишилися живі після виконаної роботи. Борис Баранов помер у квітні 2005 року.

Дана історія знову опинилася на слуху у світових медіа після того, як її відтворили в шалено популярному серіалі від НВО "Чорнобиль". 

Як повідомлялося, журналісти розшукали єдиного темношкірого ліквідатора Чорнобильської катастрофи.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.