Проспектів Бандери і Шухевича в Києві більше нема

Окружний адміністративний суд міста Києва скасував рішення Київради про перейменування проспектів Московського й Ватутіна на честь Степана Бандери і Романа Шухевича.

Про це повідомляє “Новинарня“, з посиланням на депутата Київради від фракції “Свобода” Юрія Сиротюка.

“…Окружний адмінсуд міста Києва. Суддя Чудак Олеся Миколаївна, до речі, суддя що переслідувала майданівців, скасувала рішення Київради щодо перейменування проспектів Степана Бандери і Романа Шухевича в Києві”, – написав Сиротюк на своїй сторінці у Facebook.

“Але як би не чудив Адмінсуд, проспектам Бандери і Шухевича в Києві бути. Попереду апеляція, а якщо потрібно – і Верховний Суд. Ми не дамо нікому зневажати наших героїв!” – наголосив Сиротюк.

Він зазначив, що позивачем у цій справі виступає громадська діячка проросійського спрямування Олена Бережна, мати покійної депутатки від Партії регіонів Ірини Бережної.

Іншу сторону представляв адвокат Дмитро Біловчук.

 
Фото судового засідання опублікував у соцмережі Сергій Мазур

Справа про перейменування проспектів тягнеться з жовтня 2016-го (для Бандери) та липня 2017 року (для Шухевича).

“Незаконне”, на їхню думку, рішення Київської міської ради оскаржують громадські організації “Антифашистська правозахисна ліга” та “Єврейська правозахисна група”, представницею яких у суді виступає Олена Бережна.

Рішення ОАС прокоментував голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

“Ще одна спроба реваншу. Тепер у Києві. Суд частково задовольнив позовні вимоги, скасував рішення про перейменування проспектів Московського на Бандери і Ватутіна на Шухевича. Повний текст з мотивацією буде за 5 днів. Отримаємо повний текст, будемо подавати апеляцію. Боротьба триває!” – зазначив В’ятрович.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.