Іспанські археологи розкопали саркофаг доби Давнього Риму. ФОТО, ВІДЕО

Археологи, які проводили розкопки в історичному центрі Гранади (Іспанія), несподівано виявили свинцевий саркофаг часів Стародавнього Риму.

Про це повідомляє "Апостроф" із посиланням на The History Blog.

Дослідники займалися розкопками під сучасною спорудою поруч із собором Гранади, яка була побудована після того, як будівлю XIV століття в 1938 році знесли.

За доби емірів Гранади династії Насридів (1228-1492) це був склад, який використовувався генуезькими торговцями для зберігання шовку й цукру. Після Реконкісти будівлю перетворили на тюрму. Занепалу в'язницю знесли в останній рік Другої Іспанської республіки. 

Тому, коли почалися розкопки, археологи очікували знайти артефакти часів середньовіччя. Археологічні дослідження проводили перед підземними будівельними роботами, відповідно до вимог закону. Учені знайшли кілька незначних останків епохи емірів, які не мають особливого значення, і вирішили спуститися трохи глибше, перш ніж розкопки закінчаться.

 

У парі метрів від поверхні під плитою з брудного пісковика, вони виявили могилу. Коли плиту зняли, головний археолог Анхель Родрігес був приголомшений, побачивши свинцевий саркофаг.

Родрігес вважає, що саркофаг датується ІІ або ІІІ століттям н. е., коли свинцеві саркофаги були не зовсім типовими. В Андалусії вони були дорогими і важкодоступними, оскільки промисловість існувала тільки в Кордові, на відстані понад 200 кілометрів.

"Кордова - єдине місце, де роблять свинцеві саркофаги", - пояснює Родрігес.

Свинцевий саркофаг важить від 300 до 350 кг і має ті ж розміри, що й класична труна: 1,97 метра в довжину і 40 сантиметрів заввишки. Він трохи ширший в головах (56 сантиметрів), ніж у ногах (36 сантиметрів). При першому огляді Родрігес підкреслив, що немає ніяких ознак написів, але додав, що "в ньому все ще багато глини і піску" і "ми побачимо, коли ми його очистимо".

Найімовірніше, саркофаг належав заможній людині, оскільки свинцеві саркофаги були надзвичайно дорогими навіть у тих місцях, де їх виробляли на місці. Центр Гранади у ІІ і ІІІ століттях був ще сільською місцевістю за межами римського міста. Район Альбайсін був центром скромного римського поселення, де й кладовища не було.

За повідомленнями, ще один свинцевий саркофаг знайшли робітники в цьому районі в 1902 році, але до того, як археологи змогли туди дістатися, він був розграбований. Можливо, берег річки мав якесь похоронне значення для жителів римського поселення.

Зараз саркофаг очищують в Археологічному музеї Гранади. Дослідники вирішують, у який спосіб  відкрити труну так, що завдати їй найменше шкоди.

Оскільки свинець дуже добре зберігає свій вміст, можливо, в саркофазі залишилися людські останки чи навіть текстиль, який проливає нове світло на похоронну практику Римської Гранади.

Нагадаємо, в с. Суботові під Іллінською церквою знайшли підземний склеп, який може виявитися місцем поховання гетьмана Богдана Хмельницького та його сина.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.