Спецпроект

У Бундестазі відреагували на петицію про визнання Голодомору геноцидом українців

Секретаріат петиційної комісії Бундестагу надіслав офіційну відповідь щодо петиції про визнання Німеччиною Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу. За кілька місяців петиційна комісія голосуватиме щодо винесення питання визнання Німеччиною Голодомору на розгляд Бундестагу.

Про це у Facebook повідомила ініціаторка збору підписів під петицією до Бундестагу про Голодомор Наталія Ткачук, передає УНН.

 

“Щойно одержала офіційну відповідь від секретаріату петиційної комісії Бундестагу щодо нашої петиції про визнання Німеччиною Голодомору 1932-1933 років геноцидом українців”, — написала вона.

Ткачук нагадала, що за місяць вдалося зібрати понад 73 тис. підписів.

“Коротко скажу щодо подальших кроків. Секретаріат петиційної комісії повідомляє, що наразі готується пропозиції до рішення петиційної комісії.

По суті йдеться про те, що за кілька місяців (вочевидь, після парламентських канікул) петиційна комісія голосуватиме за те, виносити питання визнання Німеччиною Голодомору на розгляд Бундестагу чи ні”, — зазначила Наталія.

З її слів, у складі петиційної комісії 28 депутатів. Ткачук закликала звертатись до них листом, дзвінком в офіс, під час зустрічі в окрузі. Вона також закликала поширювати брошури про Голодомор німецькою мовою серед знайомих тощо.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.