Перші сцени фільму «Інший Франко» вже знімають у Києві. ФОТО

У Києві розпочалися зйомки історичної біографічної драми «Інший Франко». В основі сюжету – історія молодшого сина письменника Івана Франка – співзасновника Пласту, авіатора Української Галицької армії, згодом депутата Верховної Ради УРСР, який загинув під час перших днів німецько-радянської війни, імовірно від рук НКВД.

Знімальним майданчиком картини став один із павільйонів заводу «Кузня на Рибальському», повідомляє «Детектор медіа».

Головні ролі Петра Франка та його дружини Ольги виконують, відповідно, актор В’ячеслав Довженко (відомий за фільмами «Кіборги», «Свінгери», «Будинок “Слово”») акторка Надія Левченко (Івано-Франківський академічний музично-драматичний театр імені Івана Франка, знімалася в телесеріалі «Черговий лікар»). Роль товариша Франка-молодшого виконає режисер Ахтем Сеїтаблаєв («Кіборги», «Хайтарма», «Чужа молитва» та ін.), а доньку сина Каменяра – Ірина Кудашова (серіал «Школа»). 

 
Детектор медіа
 
ДЕТЕКТОР МЕДІА

«Постать Петра Франка – таємнича. Для багатьох. Хоча саме з історичної точки зору він був дуже важливим для нас. Творець армії на Західній Україні та її авіації, він був хіміком і викладачем, військовим і політиком, започаткував “Пласт”, перекладав і писав. Тобто якщо люди з Розстріляного Відродження – це вже пам’ятники, то Петро Франко – пам'ять не відроджена, бо, певно, комусь було вигідно, щоб його постать зам’яли в історії»,  говорить В'ячеслав Довженко.

90-хвилинний фільм «Інший Франко» виграв конкурс Міністерства культури України 2018 року під робочою назвою «Третій син Каменяра». Бюджет складає понад 30 мільйонів гривень. Режисером фільму є Ігор Висневський, для якого ця стрічка стане повнометражним дебютом.

Після Києва зйомки фільму «Інший Франко» пройдуть у Львові, а прокат планують на другу половину 2020 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.