У Чорткові реставрують годинникову вежу початку ХХ століття

Годинникову вежу Старої ратуші міста Чорткова, що на Тернопільщині, цьогоріч планують відреставрувати. Очікується, що вежа стане туристичним об'єктом.

Про це заявив міський голова Чорткова Володимир Шматько, повідомляє Укрінформ із посиланням на Zruchno.Travel

«Маємо намір цього року зробити повну реконструкцію нашої годинникової вежі – орієнтовно це 1,3 мільйона гривень. Проектна документація вже на експертизі. Будемо оголошувати відкриті торги на підрядну організацію, яка проведе ремонтні роботи. Відвідання вежі стане частиною туристичних маршрутів, які ми сьогодні напрацьовуємо – вони вже на фінішній прямій», – зазначив Шматько.

Стара ратуша Чорткова із годинниковою вежею
Стара ратуша Чорткова із годинниковою вежею
andy-travel.com.ua

Стара ратуша в Чорткові зведена на початку XX століття. Принадою, яка впадає око, є її фахверкова вежа з флюгером-півником та чотирицерферблатним годинником, який виготовили в Берні, Швейцарія. Годинник має складний механізм, який досі працює.

Крім того, за словами міського голови, на цей рік місто запланувало три проекти реставрації фасадів і покрівель історичних будівель на вулиці Шевченка, які є пам’ятками архітектури місцевого значення. І ще близько 350-400 тисяч гривень з бюджету міста виділять на облаштування нічної підсвітки костелу Святого Станіслава, який зараз реставрується коштом церковної громади.

Загалом Чортків має 4 пам’ятки архітектури національного значення та 72 пам’ятки місцевого значення.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.