Українці в Австрії вшанували пам’ять закатованих людей у нацистських таборах

Цими днями до Маутгаузену приїхали делегації з різних країн світу. Серед них — відомі політики, громадські діячі та очевидців.

Аташе з питань оборони при Посольстві України в Австрії полковник Андрій Ткачук, Федеральний канцлер Австрії та члени уряду взяли участь у поминальних заходах, повідомляє прес-служба МОУ, передає Гал-Інфо.

Фото: прес-служба МОУ
Фото: прес-служба МОУ

Живих свідків тих страшних подій залишились одиниці. Один із них — українець, харків’янин Ігор Малицький.

Ігор Малицький — невільник чотирьох концтаборів, який пережив своїх катів. Нині йому 94 роки, але такий поважний вік не став завадою і дідусь приїхав до Австрії.

Фото: прес-служба МОУ
Фото: прес-служба МОУ

До речі, українців у концтаборах було чимало. Це — визначні діячі, політичні в’язні, учасники підпілля, військовополонені та звичайні мирні мешканці.

Апарат Військових аташе в Республіці Австрія втілює в життя важливий проект, який так і називається: "Українці в Маутгаузені".

Слід зазначити, що до кінця року має бути видана книга зі спогадами, архівними документами, старими фотографіями та інтерв’ю ще живих очевидців, які були бранцями нацистських таборів.

Довідково. У 1995 році у селі "Ебензеє", де знаходився один із найбільших філіалів Мауггаузену, встановлено пам’ятник від Світової ліги українських політичних в’язнів, а у 2000 році в Маутгаузені було відкрито пам’ятник від України.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.