Спецпроект

Бундестаг ФРН розгляне питання про визнання Голодомору, якщо петиція набере голоси

На сайті німецького Бундестагу з’явилася петиція із закликом визнати Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Міністр закордонних справ України Павло Клімкін закликав підписати документ.

Українці в Німеччині вимагають визнати Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Відповідна петиція з'явилася у вівторок, 30 квітня, на сайті Бундестагу, повідомляє DW.

"Вбивати людей — це завжди жорстоко. Морити людей голодом до смерті, напевно відноситься до найогидніших і нелюдських злочинів, які можна собі уявити", йдеться в тексті документа. Автори петиції оцінюють число жертв Голодомору в близько 7-10 мільйонів людей [за розрахунками демографів можна точно говорити про щонайменше 3,9 мільйонів  ІП].

 

Станом на ранок 5 травня петицію підписали 3512 людей. Якщо документ протягом чотирьох тижнів набере щонайменше 50 тисяч осіб, то ініціатива має шанс потрапити на обговорення в петиційному комітеті Бундестагу.

Та навіть, якщо кількість підписів буде меншою, петицію все одно можуть розглянути  це залежить від її змісту. Автори петиції будуть запрошені на засідання та зможуть представити свою ініціативу членам комітету.

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін закликав українців підписати петицію. "Дякую мюнхенській громаді за ініціативу та всім українцям Німеччини за її підтримку. Закликаю українців у ФРН підтримати цей заклик — кожен може підписати петицію, а хто знає німецьку мову — долучитися до її обговорення", написав він на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Нагадаємо у квітні цього року Голодомор визнав геноцидом американський штат Луїзіана.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.