Архів номерів журналу "Мурзилка" 1924-1999 рр. викладений у вільний доступ

Щомісячний дитячий літературно-художній журнал «Мурзилка» в рік свого 95-річчя виклав великий архів своїх номерів за 1924-1999 роки у відкритий доступ.

Про це повідомляє блогер Ніколай Подосокорський у своєму ЖЖ.

 

Ознайомитися з ними можна на сайті Національної електронної дитячої бібліотеки.

"Мурзилка" спочатку був адресований дітям від 6 до 12 років. З дня свого заснування до 1991 року був друкованим органом ЦК ВЛКСМ і Центральної ради Всесоюзної піонерської організації імені В.І. Леніна. В останні роки видається за фінансової підтримки Федерального агентства по друку і масовим комунікаціям.

У журналі починали свій творчий шлях такі письменники, як Самуїл Маршак (як дитячий поет), Сергій Міхалков, Олена Благініна, Борис Заходер, Агнія Барто, Микола Носов.

У 2011 році журнал був занесений в Книгу рекордів Гіннесса. Він був визнаний виданням для дітей з найтривалішим строком існування.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.