У Мексиці знайшли останки півтисячі конкістадорів, яких ацтеки принесли в жертву

Конкістадорів взяли в полон місцеві індіанці в 1520 році.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на сайт popmech.ru.

Фото: archaeologynewsnetwork/INAH
Фото: archaeologynewsnetwork/INAH

Мексиканські археологи, що ведуть розкопки на руїнах середньовічного ацтекського містечка Зультепек-Текоак, на схід від Мехіко, виявили кістки приблизно 550 конкістадорів Кортеса, принесених в жертву ацтеками.

Відзначається, що конкістадорів взяли в полон місцеві індіанці в 1520 році. Протягом півроку ацтеки один за іншим приносили їх у жертву.

Іспанців серед них було півтора десятка, близько 350 осіб становили союзні їм індіанці різних племен, аж до Майя, і привезені з Куби невільники. Серед останніх були навіть африканці.

Караван, який включав 50 жінок і 10 дітей, очевидно не міг рухатися швидко і оборонятися в разі нападу, тому і став легкою здобиччю для ацтеків. Полонені утримувалися в неволі кілька місяців, швидше за все в поганих умовах.

Перед жертвопринесенням людину поміщали на спеціальний вівтар, після чого один з жерців кам'яним ножем вирізав його серце. Труп часто піддавався ритуальному розчленуванню і, ймовірно, частково з'їдався.

Факт ритуального канібалізму у ацтеків добре відомий на прикладах Теночтітлана і Тескоко. Крім того, на деяких кістках залишилися характерні сліди зрізання та вискоблювання м'яса.

Розчленовування трупів не було актом кровожерливості або помсти. Жителі Зультепека відтворювали або імітували міфологічні сцени. Наприклад, один іспанський чоловік був розчленований і спалений, аби відтворити долю одного з богів ацтеків, який в результаті спалення став Сонцем.

Подібним процедурам піддавалися коні, їх теж приносили в жертву, а трупи розчленовували. А ось свинями, які у каравані виконували функцію запасу їжі, ацтеки, очевидно, погребували: їх теж убили, але туші були поховані цілими.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.