У новому бідоні ОУН окрім документів знайшли й аптечку. ФОТО

27 квітня 2019 року Національний музей "Тюрма на Лонцького" отримав архів підпілля ОУН, знайдений у околицях сіл Ланівка і Бійнич Стрийського району Львівської області. Окрім документів, у бідоні містилися також витратні медичні матеріали.

Архів випадково знайшли місцеві мешканці в четвер, 25 квітня і за сприяння журналістів інтернет-видання "Галінфо" передали до Музею на реставрацію, повідомили "Історичній правді" в "Тюрмі на Лонцького".

 Бідон, у якому містився повстанський архів. Усі фото: "Тюрма на Лонцького"

За попередніми висновками, архів, імовірно, належав Меденицькому районному проводу ОУН. З 1945 року він входив до складу Стрийського надрайонного проводу, а згодом — до Дрогобицького надрайонного проводу. Не виключено, що архів постав унаслідок діяльності Стрийського надрайонного осередку пропаганди. Документи архіву датуються орієнтовно 1947 — 1950 рр.

 Документи сильно пошкоджені і їх реставрація займе тривалий час

Серед масиву документів архіву виявлено пропагандистські документи, вишкільні матеріали, звіти різного характеру за 1946—1947 рр., організаційні звіти, книги. Є, наприклад, видання поезій Лесі Українки 1947 року.

Видання творів Лесі Українки, вилучене з архіву
 Звіти районного проводу ОУН

Крім документів, у бідоні містилися також витратні медичні матеріали — бинти та лікувальні препарати норсульфазол та ресульфазан. Як пояснили працівникам Музею фахівці, норсульфазол застосовується для лікування запалень. Точне призначення ресульфазану невідоме — за одною з версій, це міг бути антидот проти отруйних препаратів, які застосовували радянські спецслужби для захоплення повстанців у полон.

 Лікарські засоби, що містилися в бідоні. Це перший випадок, коли разом з документами знайшли ліки 

Це перший випадок знахідки ліків та, імовірно, засобів реанімування повстанців.

Документи в тяжкому стані. Підготовка до реставрації та власне реставрація документів потребуватиме тривалого часу. Після реставрації документи будуть зберігатися в архівних фондах Центру досліджень визвольного руху.

Як повідомлялося, попереднього разу повстанський архів, який передали до "Тюрми на Лонцького" знайшли  в Турківському районі Львівщини. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.