Як вшановуватимуть жертв політичних репресій у Биківні. РОЗКЛАД

19 травня 2019 року на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» вшанують пам’ять жертв політичних репресій. Початок офіційної церемонії об 11.00.

З 9.00 до 15.00 від станції метро Лісова (вихід із метро від голови поїзда на зупинку маршрутних таксі в напрямку м. Бровари) в Києві курсуватимуть автобуси до проспекту Броварського, де розташовується заповідник «Биківнянські могили», повідомили "Історичній правді" в Українському інституті національної пам'яті.

План заходів:


11.00 – 12.00: Офіційна церемонія вшанування жертв політичних репресій за участі Президента України Петра Порошенка та інших високопосадовців.

12.10 – 12.30: Покладання квітів і запалення пам’ятних лампадок.

12.30–14.00: Громадське вшанування: міжконфесійний молебень за жертвами політичних репресій, мітинг-реквієм і виступ Ансамблю солістів «Благовість».

Також усі охочі зможуть ознайомитись із фотодокументальною виставкою про репресованих освітян «Перерваний урок», яка експонується при вході у Заповідник. Екскурсійний супровід забезпечується співробітниками Заповідника.

При вході до Заповідника будуть встановлені рамки-металошукачі. Через це прохання приїжджати заздалегідь – до 10.00 та не брати із собою гострі та колючо-ріжучі предмети.

Контактний телефон: (044) 253-03-55.

ДОВІДКА:

День пам’яті жертв політичних репресій відзначається щороку в третю неділю травня, відповідно до Указу Президента України Віктора Ющенка «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937-1938 років».

Биківнянське поховання жертв сталінських репресій належить до найбільших на території України. Таємна спецділянка НКВД УРСР у Биківні почала офіційний відлік своєї діяльності навесні 1937 року. 20 березня того року Президія Київської міської ради ухвалила рішення про відмежування земельної ділянки «для спецпотреб» у 19,20 кварталах Биківнянського лісу.

Упродовж 1937-1941 років вантажівки майже щоночі привозили тіла розстріляних у київських в’язницях НКВД для таємного поховання у Биківнянському лісі.

Експерти, що досліджували останки жертв Великого терору, свідчать про те, що більшість із них загинули від пострілу в потилицю або основу черепа. Кількість похованих в Биківнянському лісі остаточно не встановлена, на думку істориків, вона може ставити від 20 до 100 тисяч осіб.

За даними, опрацьованими співробітниками Галузевого державного архіву СБУ та Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», на сьогодні встановлені прізвища понад 18,5 тис. осіб, похованих в Биківні, але наукові пошуки тривають. Найбільше число розстрілів припадає на 19 травня 1938 року – за рішеннями трійки при Київському управлінні НКВД за цю ніч розстріляли 563 людини.

Серед похованих у Биківні – художники Михайло Бойчук, Василь Седляр, Софія Налепинська, Микола Івасюк, Микола Касперович, Іван Падалка, письменники Майк Йогансен, Михайль Семенко, Вероніка Черняхівська, Мирослава Сопілка, Іван Маловічко, Яків Водяний, Юрій Вухналь, Яків Савченко, Степан Бен, науковці Олександр Асаткін, Гнат Ручко, Петро Супруненко, Юрій Ткаченко, Іван Миронівський, Олександр Пучківський, Володимир Білий, актори й режисери Борис Дробинський, Януарій Бортник, Сергій Каргальський, Кирило Гетьман, Йосип Їжакевич, музейники Федір Козубовський, Неоніла Заглада, Лідія Шульгіна, Трохим Тесля, церковні діячі – Василь Липківський, Юхим Калішевський, Марко Грушевський, Юрій Міхновський.

Читайте також:

«Найдорожче у вас воля, ми оплатили її життям». Портрети Биківні

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.