Творці фільму про Стуса анонсували дату релізу

Художній фільм "Заборонений" про українського поета й дисидента Василя Стуса вийде в прокат 5 вересня. Сцена з Медведчуком теж буде.

Дату виходу кінострічки анонувала знімальна команда на сторінці фільму у "Фейсбуці".

"Нарешті ми можемо відповісти на питання, яке ви нам ставите найчастіше. Отже, фільм "Заборонений" виходить у прокат 5 вересня.  Також ми представляємо офіційний постер та слоган. #ВсіХтоПротиТероруВстаньте!", – зазначено в дописі.

 
FB Заборонений / Художній фільм про Василя Стуса

Епізод суду над Василем Стусом, у якому фігурує адвокат Віктор Медведчук, у прокатній версії присутній.

Фільм "Заборонений" створено за підтримки ДержКіно України. Дистриб`ютором стала B&H Film Distribution Company.

Як повідомлялося, навколо фільму "Заборонений" (робоча назва – "Стус") протягом зйомок розгорівся скандал.

10 серпня стало відомо, що в кінофільмі "Стус" не буде сцени суду над поетом Василем Стусом, де адвокатом дисидента був відомий зараз проросійський політик Віктор Медведчук.

Ця звістка збурила велику дискусію в соціальних мережах та ЗМІ. Член Ради Реанімаційного пакету реформ Віктор Таран навіть запропонував флешмоб із хештегом #фільмПроСтусаБезЦензури.

Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман доручив  очільникам Мінкульту та Держкіно "зробити все можливе", щоб історія Василя Стуса була подана "чесно, повністю і без перекручувань".

Урешті-решт, знімальна група повідомила, що планує дозняти епізод суду, в якому фігуруватиме й адвокат Віктор Медведчук, 

Нагадаємо, українського поета й дисидета, члена Української Гельсінської групи Василя Стуса заарештував КГБ 14 травня 1980 року в Києві за звинуваченням у проведенні "антирадянської агітації та пропаганди". 28 вересня—2 жовтня тривав судовий процес на Стусом. Попри заперечення поета, йому призначили державного адвоката — Віктора Медведчука.

Медведчук на суді визнав, що всі "злочини", нібито вчинені його підзахисним, "заслуговують на покарання". Але просив врахувати, що Стус, працюючи на виробництві, "виконував норму", а до того ж має низку хронічних захворювань.

Стуса визнали "особливо небезпечним рецидивістом" і засудили на десять років позбавлення волі в таборі особливо суворого режиму та п’ять років заслання. Василь Стус помер уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. Офіційна версія — серцевий напад.

Фільм "Стус" почали знімати 29 квітня 2018 року. Головного героя — Василя Стуса — грає український актор Дмитро Ярошенко. Загальний бюджет кінострічки майже 40 млн грн. 

Читайте також:

Як загинув Василь Стус?

Семен Глузман: "Стус не мог быть фальшивым" 

Медведчук каже, що не має стосунку до смерті Стуса. ВІДЕО

Чи вбивав адвокат Медведчука поета Стуса?

КГБ проти українців. Справа "Блок"

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.