У Харкові мітингували проти повернення проспекту Жукова та інших ініціатив Кернеса

Близько 600 людей у неділю вийшли на мітинг проти пропозицій міського голови Харкова Геннадія Кернеса повернути проспекту Петра Григоренка стару назву імені Георгія Жукова та прибрати волонтерський намет "Все для перемоги" з площі Свободи.

Про це повідомляє "Новое время". Опублікований на сайті міськради припис від 11 травня зобов’язує волонтерів протягом трьох днів демонтувати намет.

"У випадку невиконання умов припису у встановлений строк, самовільно (незаконно) встановлений об’єкт за вказаною адресою… буде демонтовано на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради", – йдеться у приписі.

 

«Заява про те, що вони будуть щось там перейменовувати Жукова – це перебирання на себе повноважень Верховної Ради. Це шлях до ХНР [Харківської Народної Республіки – ІП]», – заявив один із промовців на акції Ігор Рассоха.

«Не дамо увічнити в Харкові цього м’ясника. Тому що я памятаю справжніх ветеранів. Багато хто з вас памятає. І було серед них прівзисько в Жукова – м’ясник», – додав він.

За словами журналіста Дмитра Ларіна, якого цитує «Громадське радіо» учасники акцї збирали підписи для звернення до членів виконкому та депутатів міської ради за збереження намету як символу Революції Гідності в Харкові.

Нагадаємо, 8 травня міський голова Харкова Геннадій Кернес заявив, що сприятиме петиціям про скасування перейменування проспекту Георгія Жукова (і відповідно, станції метро поруч) на честь Петра Григоренка та демонтаж волотерського намету.

На 10 травня петиція набрала 5400 голосів при 5000 потрібних.

У відповідь на пропозиції Кернеса Український інститут національної пам'яті звернувся  до нього із застереженням про кримінальну відповідальність за порушення декомунізаційного законодавства.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.