Діячку польської "Солідарності" українського роду вшанували на малій батьківщині. ФОТО

Дошку встановили 8 квітня на фасаді школи в с. Садове Гощанського району Рівненської області, повідомляє Радіо "Свобода".

Ініціаторами виступили польсько-український культурно-просвітницький центр імені Томаша-Оскара Сосновського і Садівська сільради за підтримки Генерального консульства Польщі в Луцьку.

На відкритті дошки зібралися члени великої родини Анни Валентинович, зокрема її онук Пйотр, односельці, громадські діячі й митці. Режисер Єжи Залевський приїхав до с. Садового втретє, щоб завершити повнометражний фільм про Анну Валентинович, який планують презентувати 15 серпня, у день народження діячки.

"Бабуся є героїнею Польщі, але й так само героїнею України. Думаю, що на пам’яті про таких героїв, як моя бабуся, ми повинні будувати наше майбутнє – бо лише тоді ми будемо у змозі чинити опір кожному злу і кожному ворогові", – зазначив у своєму виступі Пйотр Валентинович.

Фото: FB Гощанська районна рада

Ганна Валентинович була серед пасажирів президентського літака Леха Качинського, який розбився 10 квітня 2010 року під Смоленськом (Росія). Меморіальний знак відкрили з нагоди дев’ятих роковин цієї катастрофи, наголосила віце-консул Тереза Хрущ.

Крім того, зазначила вона, цього року виповнюється 90-та річниця від дня народження Анни Валентинович (у дівоцтві – Любчик), 15-та річниця вступу Польщі до Європейського союзу і 20 років – до НАТО.

За словами Хрущ, ці річниці є символічними, тому що "Валентинович будувала й творила фундаменти вільної й демократичної Польщі, була людиною, яка допомогла Польщі повернути на шлях вільного вибору у напрямку до Європи".

Нагадаємо, 20 липня 2018 року Сейм Польщі ухвалив  вважати 2019 рік роком Анни Валентинович.

ДОВІДКА:

Анна Валентинович у 1978 році взяла участь у створенні в Польщі не визнаних владою вільних профспілок, за що була переслідувана комуністичними спецслужбами.

8 серпня 1980-го — після 30 років праці на виробництві і за 5 місяців до пенсії Анну Валентинович звільнили з роботи в корабельні. Це стало приводом до початку страйку 14 серпня на корабельні ім. Леніна, в процесі якого виникла незалежна профспілка "Солідарність". Першим пунктом вимог страйкарів було поновлення Анни Валентинович на роботі. Невдовзі після неї з роботи звільнили й Леха Валенсу.

Після переговорів "Солідарності" з комуністичним режимом вимоги робітників було задоволені, а Анну Валентинович і Леха Валенсу поновили на роботі.

Після введення в Польщі воєнного стану (13 грудня 1981 року) її інтернували. За організацію страйку в грудні 1981 р. була засуджена в березні 1983 року до 1,5 року позбавлення волі (умовно). Через продовження опозиційної діяльності відбула ув'язнення з грудня 1983 року до квітня 1984 року.

Була ініціатором голодування на знак протесту проти вбивства відомого опозиціонера о. Єжи Попелюшка (лютий 1985 — серпень 1986).

Після повалення комуністичного режиму (1989) все частіше виступала з гострою критикою політики правлячих партій, що походили із руху "Солідарність".

2003 — відмовилася від звання почесної громадянки Гданська, а 2005 року — від почесної пенсії, запропонуваної тодішнім прем'єр-міністром Польщі Мареком Белкою. Не брала участі у святкуванні 25-річного ювілею заснування "Солідарності" (2005). Але того ж році прийняла з рук президента США Джорджа Буша "Медаль Свободи".

Загинула в катастрофі польського президентського літака 10 квітня 2010 року поблизу Смоленська.

Докладніше про Анну Валентинович читайте:

Українська мати польської Солідарності. Невідоме дитинство Анни Валентинович