На Львівщині у парку розкопали королівський фонтан, якому більше 300 років

У Жовкві на Львівщині відновлять "італійський парк", який був при замку у XVII ст. за часів короля Яна ІІІ Собеського.

У ньому буде дві тераси, фонтан і зелені насадження у вигляді геральдики. Для дослідження залишків архітектурних елементів археологи провели розкопки, повідомляє Газета.ЮЕЙ із посиланням на Zaxid.net.

 Фото: Жовківський ДІАЗ

Під час робіт науковці знайшли фундамент фонтану, який заклали у 1688-му, уламки скульптур та підтвердили історичне планування парку, яке є у архівах Санкт-Петербургу.

З'ясували також, що тераси були засаджені самшитом. Між терасами знайшли залишки кам'яних сходів та рештки ескедри – напівкруглої ніші біля стіни. Звідти потрапляла вода із фонтану утворюючи водоспад.

 Фото: Жовківський ДІАЗ

Сам замок – фортечного типу. Палацової розкоші йому надали за часів Яна Собеського, коли замок став однією із резиденцій короля. Парк тягнувся аж до річки. За нею був фруктовий сад.

 Фото: Жовківський ДІАЗ

Археолог заповідника Тарас Іванишин зазначив, що розкопки проводили для того, аби переконатись, що проект був справді втілений у життя. Дослідження довели, що парк таки існував.

Директор заповідника Іван Смолинець розповів про підготовку документації по реставрації парку. Складається і кошторис.

 Фото: Жовківський ДІАЗ

Зараз фонтан законсервували, парк планують відновити найближчим часом. Однак позачергово у замку реставрують кухонний корпус та закінчують проект іншого парку, призамкового. Ним займаються у міськраді Жовкви. На роботи виділили півмільйона гривень. По завершенню, розглядатиметься проектна документація на парк Яна Собеського.

Читайте також:

На Тернопільщині відкриють унікальну Ратушу, яку оздоблював Пінзель

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.