Спецпроект

АНОНС: У Меморіалі Голодомору покажуть фільм "Джеймс Мейс. Траєкторія долі"

24 квітня у Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору" покажуть фільм "Джеймс Мейс. Траєкторія долі" про американського дослідника Голодомору, що надзвичайно багато зробив для визнання цього злочину геноцидом.

Довгий час Джеймс Мейс жив та працював в Україні, і саме йому ми завдячуємо виникненню чудової традиції – кожного року, у четверту суботу листопада, ставити на підвіконня свічу, відзначаючи День пам’яті жертв Голодомору.

 

3 травня минає 15 років з дня смерті дослідника, і напередодні цієї сумної дати, ми пропонуємо разом переглянути фільм "Джеймс Мейс. Траєкторія долі", створений Національною суспільною телерадіокомпанією у 2017 році, а також поспілкуватися з його авторами – відомим режисером Іриною Шатохіною та автором сценарію та ведучим, доктором історичних наук Юрієм Шаповалом.

24 квітня, середа, 15.00

Місце: зала пам’яті Національного музею "Меморіал жертв Голодомору" (вул. Лаврська, 3).

Організатор: Національний музей "Меморіал жертв Голодомору".

Вхід вільний за умови реєстрації: https://forms.gle/poM6Gg6YotL1iwwZ8

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.