Вийшов збірник документів про виконавців Великого терору на лаві підсудних

Вийшов друком третій том серії "Відлуння Великого терору" під назвою "Чекісти Сталіна в лещатах "соціалістичної законності".

Книга є спільним виданням низки установ, серед яких й Інститут історії України НАН України, Торонтський університет; Вірджинський універститет; Галузевий державний архів Служби безпеки України, повідомляє Інститут історії України.

Як можна довідатися з анотації, в третьому томі збірника документів вміщено "листи до влади" співробітників державної безпеки НКВД СРСР – організаторів і виконавців масових каральних операцій 1937‒1938 pp., які опинилися в 1939–1941 pp. під слідством, арештом і судом.

 Відлуння Великого терору. Збірник документів у трьох томах. – Том. 3: Чекісти Сталіна в лещатах "соціалістичної законності". Его-документи 1938–1941 pp. / Ред. кол.: В. Бірчак, Т. Блаувельт, В. Васильєв, Л. Віола, О. Довбня, В. Золотарьов, І. Кашу, А. Когут, С. Кокін, М. Панова, Р. Подкур, Д. Россман, А. Савін, О. Тепляков, М. Юнге; Відп. ред.: В. Васильєв, Р. Подкур, Л. Віола; Авт.-уклад.: А. Савін, О. Тепляков, М. Юнге. НАН України. Інститут історії України; Торонтський університет; Вірджинський універститет; Галузевий державний архів Служби безпеки України. – K.: Видавець В. Захаренко, 2019. – 936 с.

Крім того, до збірника ввійшли різні комплекси документів, які дозволяють зрозуміти контекст кампанії "дисциплінування НКВД", розкривають цілі та позначають її межі.

Ідеться про "листи до влади" жертв Великого терору та їхніх родичів, чекістські рапорти, накази НКВД СРСР за 1938‒1939 pp., матеріали перевірки співробітників держбезпеки, що здійснювалася організаціями ВКП(б), газетні репортажі про відкриті судові процеси над чекістами тощо.

Низка документів, таких як різноманітні матеріали особових справ співробітників держбезпеки, дає можливість простежити життєві траєкторії чекістів і охарактеризувати генезис формування цієї специфічної групи радянського суспільства.

Зміст збірника можна переглянути за посиланням.

Нагадаємо, перший том серії мав назву "Партійні збори та оперативні наради співробітників управлінь НКВД УРСР (листопад 1938 ‒ листопад 1939 pp.)".

Другий том містив документи з архівних кримінальних справ на співробітників органів НКВД УРСР, засуджених за порушення "соціалістичної законності" (жовтень 1938 p. ‒ червень 1943 р.).   

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.