На Житомирщині викопали могильну плиту, ймовірно – польського письменника Яна Барщевського. ФОТО

Проводячи газопровід до власного обійстя житель міста Чуднів Житомирської області викопав на подвір'ї стару чавунну плиту, згодом виявилося, що вона не що інше, як надмогильна плита відомого польського та білоруського письменника Яна Барщевського.

Про це повідомляє сайт Чуднів news.

 

Проводячи газопровід до власного обійстя, чуднівчанин викопав на подвір'ї стару чавунну плиту, а через 17 років виявилося, що вона не що інше, як надмогильна плита відомого польського та білоруського письменника Яна Барщевського.

Власник подвір'я розповідає, що в 2002 або в 2003 році, копаючи траншею для прокладання газової труби, знайшов чавунну плиту, яка знаходилася в землі на глибині 50 сантиметрів. Знахідка була досить тяжка, вагою приблизно 30-35 кг, явно мала певний напис, який за товщею іржі неможливо було детально роздивитися.

10 років тяжка плита просто стояла під хлівом, допоки господар вирішив зацементувати подвір'я і для економії цементу просто закрив частину ділянки знайденою плитою.

 

З часом, під впливом погодних умов, іржа з плити стерлася і став чітко помітний напис. Господарі вважали, що напис на німецькій мові і не переймалися написаним, доки 15 квітня 2019 року їхню дочку, чотирикласницю Лєну, зацікавив його переклад.

Дівчинка старанно переписала прізвище та ім'я, які були початком напису, і вирішила пошукати в Інтернеті переклад. На введене прізвище пошукова система не видала жодного збігу, тоді дівчинка дописала до нього ще й ім'я і в Інтернеті одразу з'явилися посилання.

Найперша стаття у Вікіпедії, яка розповідає про Яна Барщевського, польського та білоруського письменника, який жив і помер в Чуднові в 1851 році. Дуже ймовірно, що знайдена чавунна плита є надгробною плитою відомого письменника.

 Ян Барщевський

Надпис на плиті перекладається приблизно так: "Ян Барщевський, улюбленець Бога, письменник, натхненний Ісусом. Жив помірковано 70 років. Помер 23 лютого 1851 року".

Читайте також:

Будівельники у Білорусі знайшли масове поховання жертв Голокосту

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.