Повернутий в Україну "Меч Вікінга" передадуть музею на Львівщині

У Національному заповіднику «Софія Київська» перший віце-прем’єр-міністр України Степан Кубів та міністр культури Євген Нищук урочисто передали унікальну реліквію – Меч Вікінга – Історико-краєзнавчому музею у м. Винники.

Старовинну знахідку у Винниках почнуть експонувати вже 11 березня, повідомляє Гал-Інфо.

 

Міністри передали реліквію в руки міському голові м. Винники Володимиру Квурту та директору Історико-краєзнавчого музею Ігорю Тимцю. На Меч претендувало кілька музеїв, однак комісія в міністерстві зупинилася саме на винниківському музеї.

"Тому що у Винниках відбувається археологічна конференція, яку визнають українські та фахівці з Європи, лише за попередній рік у Винниках організували сім археологічних експедицій і розкопали кургани німецького короля.

Зрештою, ми перемогли, бо ми цього прагнули. Меч Вікінга стане центральним експонатом у музеї Винник", - розповів міський голова Винник Володимир Квурт.

 

Унікальна зброя Х сторіччя оздоблена сріблом і має всі ознаки родинної реліквії, яка, можливо, належла знатному воїну та його нащадкам. За словами реставраторів, цей меч – єдиний такий в Україні.

"В процесі реставрації відкрилося скандинавське плетіння, виконане в техніці черні. У двох рівних хрестах були елементи золота. Прямі хрести були символом сонця з давніх-давен.

У хрестах були отвори, і вони були оперезані ланцюжками, які є символом влади. Припускаю думку, що цей меч належав комусь, хто увійшов в історію", - розповів завідувач реставрації творів з металу Національного науково-дослідного реставраційного центру України Віктор Голуб.

 

Меч Вікінга каролінгського типу на Львівщині відкопали чорні археологи і у 2016 році нелегально вивезли контарбандисти, однак естонські митники затримали зловмисників і повернули артефакт Україні.

Рік він слугував доказом у кримінальному провадженні, потім його передали на реставрацію у Національний науково-дослідний реставраційний центр України. Його оцінюють зараз у 17 000 євро. За словами Міністра культури України Євгена Нищука, про нього збираються знімати фільм.

"Це перший перецент, коли через затримання людей, які це здійснювали, вдалося викрити цілу контарабандну мережу, яка діяла в Україні. Про будь-які факти незаконних розкопок, які ми знаємо, повідомляємо правоохоронців відразу.

Наприклад, на території Києво-Печерської лаври були розкопки, і зараз по цьому є кримінальні провадження", - наголосив міністр культури Євген Нищук.

На церемонії передавання також відбулася процедура погашення марки із зображенням Меча Вікінга.

Читайте також:

Шведська дівчинка знайшла 85-сантиметровий меч вікінгів. ФОТО

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.