АНОНС: Лекція "Не бути чекістом: Микола Хвильовий" у Києві

Одного ранку Микола Хвильовий прокинувся знаменитим. Одного вечора – пішов вкорочувати собі віку в поле, як ван Гог (спойлер: не вдалося). А ще в нього було дві дружини, улюблений собака та позивний "Вальдшнеп" у ГПУ. І, звісно, велика Література. 30 березня в Києві розкажуть про чоловіка, який любив блакить, авангард і азіатський ренесанс.

Ви вбили свою матір. Або не вбили. Любили полювати, називали прийомну доньку Любистком і пустили кулю собі в голову. Байдуже: після вашої смерті про вас забули на кількадесят років, а тепер говорять лише як про соціал-демократа, якого застрелило розчарування в ідеї.

 

На жаль, у New Work Labs Globus не видно вогнів загірної комуни, зате тут красиво сяє сонце. Замість портрета шляхтича в хабі класний дизайн та інтер'єр, де хочеться працювати (не хрестики під приговорами ставити, та все ж). Андрюшу, дегенерата та доктора Тагабата замінить привітний персонал та колеги. І вам навіть не доведеться під час роботи вибирати між чекістом і людиною! (Так-так, це справді коворкінг).

30 березня, субота, 14.00

Місце: коворкінг New Work Labs Globus (Київ, вул. Інститутська, 2-А).

Організатори: видання "Пусто" та New Work Labs Globus.

Вхід вільний, але з реєстрацією (не в ЧК і не в КП(б)У): https://goo.gl/forms/jTSr0TfD0Sg3UQ013.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.