Екс-міністра оборони СРСР Язова в Литві заочно засудили до 10 років за 1991 рік

Вільнюський окружний суд Литви заочно засудив 67 колишніх радянських посадових осіб за воєнні злочини і злочини проти людяності під час захоплення Вільнюської телевежі в січні 1991 року. Найбільш високопоставленим з-поміж засуджених є міністр оборони СРСР Дмитро Язов.

Їх засуджено до позбавлення волі на терміни від 4 до 14 років, повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на Delfi.

Лише два радянські офіцери були присутні в залі суду. Це громадяни Росії - Юрій Мель, затриманий у Литві 2014 року, і Геннадій Іванов, що проживає у Вільнюсі. Усіх інших засудили заочно. Окрім Язова, воєнними злочинцями заочно визнано колишнього начальника Вільнюського гарнізону Радянської армії Володимира Усхопчика (14 років позбавлення волі), офіцера КГБ Михайла Головатова (12 років позбавлення волі) та інших.

 Після розпаду СРСР генерал-майор Володимир Усхопчик був заступником міністра оборони Республіки Білорусь і проживає на території цієї держави 

Як випливає з обвинувального акта Генпрокуратури Литви, всіх підсудних визнали винними у створенні в 1990 році організованої групи військових і політиків, метою якої було повернення Литви до складу СРСР шляхом захоплення органів влади і стратегічних об'єктів.

Президент Литви Даля Грібаускайте назвала вирок очною ставкою з правдою і днем історичного правосуддя.

"Хоча в пошуку правди і прагненні до правосуддя ми зіткнулися з опором і відсутністю доброї волі з боку сусідньої Росії, день історичного правосуддя все ж прийшов - винні, через яких загинули люди, які мирно захищали, названі судом", - додала вона.

 Генеральний секретар КПРС Михайло Горбачов (ліворуч) та міністр оборони Дмитро Язов (праворуч)

Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс підкреслив, що вирок Вільнюського окружного суду - це нагадування воєнним злочинцям наших днів.

"Ця звістка не тільки тим, хто ймовірно здійснював військові злочини в ті роки, але і тим, хто робить ці злочини проти мирних людей сьогодні, порушуючи права людини і права суверенних держав", - сказав Лінкявічюс.

У МЗС РФ рішення суду Вільнюса назвали маніпулятивним і заявили, що в ході процесу "були порушені основоположні принципи правосуддя".

ДОВІДКА:

У ніч на 13 січня 1991 частини Радянської армії та спецпідрозділи силових органів захопили Вільнюську телевежу і будівлю Литовського радіо. Це сталося через рік після того, як республіка оголосила про відновлення своєї незалежності й вихід з СРСР. 14 осіб загинуло, сотні постраждали.

На той час міністром оборони СРСР був Маршал Радянського Союзу Дмитро Язов, який займав посаду з 1987 року. Зараз йому 94 роки, він проживає у Москві.

Читайте також:

Спогади учасника студзагону оборони Вільнюса 1991 року

Литва під кулеметними зливами. Епізод перший: "Червоні йдуть!"

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.