Екс-міністра оборони СРСР Язова в Литві заочно засудили до 10 років за 1991 рік

Вільнюський окружний суд Литви заочно засудив 67 колишніх радянських посадових осіб за воєнні злочини і злочини проти людяності під час захоплення Вільнюської телевежі в січні 1991 року. Найбільш високопоставленим з-поміж засуджених є міністр оборони СРСР Дмитро Язов.

Їх засуджено до позбавлення волі на терміни від 4 до 14 років, повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на Delfi.

Лише два радянські офіцери були присутні в залі суду. Це громадяни Росії - Юрій Мель, затриманий у Литві 2014 року, і Геннадій Іванов, що проживає у Вільнюсі. Усіх інших засудили заочно. Окрім Язова, воєнними злочинцями заочно визнано колишнього начальника Вільнюського гарнізону Радянської армії Володимира Усхопчика (14 років позбавлення волі), офіцера КГБ Михайла Головатова (12 років позбавлення волі) та інших.

 Після розпаду СРСР генерал-майор Володимир Усхопчик був заступником міністра оборони Республіки Білорусь і проживає на території цієї держави 

Як випливає з обвинувального акта Генпрокуратури Литви, всіх підсудних визнали винними у створенні в 1990 році організованої групи військових і політиків, метою якої було повернення Литви до складу СРСР шляхом захоплення органів влади і стратегічних об'єктів.

Президент Литви Даля Грібаускайте назвала вирок очною ставкою з правдою і днем історичного правосуддя.

"Хоча в пошуку правди і прагненні до правосуддя ми зіткнулися з опором і відсутністю доброї волі з боку сусідньої Росії, день історичного правосуддя все ж прийшов - винні, через яких загинули люди, які мирно захищали, названі судом", - додала вона.

 Генеральний секретар КПРС Михайло Горбачов (ліворуч) та міністр оборони Дмитро Язов (праворуч)

Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс підкреслив, що вирок Вільнюського окружного суду - це нагадування воєнним злочинцям наших днів.

"Ця звістка не тільки тим, хто ймовірно здійснював військові злочини в ті роки, але і тим, хто робить ці злочини проти мирних людей сьогодні, порушуючи права людини і права суверенних держав", - сказав Лінкявічюс.

У МЗС РФ рішення суду Вільнюса назвали маніпулятивним і заявили, що в ході процесу "були порушені основоположні принципи правосуддя".

ДОВІДКА:

У ніч на 13 січня 1991 частини Радянської армії та спецпідрозділи силових органів захопили Вільнюську телевежу і будівлю Литовського радіо. Це сталося через рік після того, як республіка оголосила про відновлення своєї незалежності й вихід з СРСР. 14 осіб загинуло, сотні постраждали.

На той час міністром оборони СРСР був Маршал Радянського Союзу Дмитро Язов, який займав посаду з 1987 року. Зараз йому 94 роки, він проживає у Москві.

Читайте також:

Спогади учасника студзагону оборони Вільнюса 1991 року

Литва під кулеметними зливами. Епізод перший: "Червоні йдуть!"

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.