На території Іраку археологи знайшли багате давнє місто

В іракському Курдистані археологи знайшли невідоме досі стародавнє місто. Кам’яні фундаменти, таблички й інші історичні артефакти вказують на те, що місто процвітало біля підніжжя гір Загрос близько чотирьох тисяч років тому.

Як пише УНІАН із посиланням на Newsweek, дослідники настільки здивувалися відкриттю в місцевості Кунара, що назвали це "маленькою революцією". Про це йдеться в опублікованому звіті Національного центру наукових досліджень Франції.

Група французьких вчених працювала тут упродовж 2012–2018 років, отримавши таку можливість після падіння режиму Саддама Хусейна в Іраку.

 Одна з табличок, знайдених французькими археологами. Фото: Flickr/ALFGRN

Розкопки в Кунарі свідчать про те, що тут колись розташовувалося заможне місто гірського народу, який жив біля західного кордону Месопотамії.  Знайдені артефакти вказують на те, що містяни займалися розведенням худоби, будували системи зрошення для аграрних потреб, а також вели записи про торгівлю різними товарами, наприклад, борошном.

Археологи знайшли кам’яні таблички, в яких символами описується стародавній регіон, який простягається від південних меж сучасної Туреччини до Перської затоки. На думку науковців, знайдене місто існувало в часи Аккадської імперії – першої імперії на території Межиріччя.

На високий достаток мешканців міста вказують знайдені археологами наконечники для стріл, зроблені з рідкісного матеріалу обсидіану, який у ті часи доставляли за сотні кілометрів з Анатолії. Крім того, вчені знайшли оздоблені фрагменти кераміки із зображеннями заможного життя.

Нагадаємо, неподалік від гирла Нілу вчені виявили торговий корабель древніх єгиптян віком у дві з половиною тисячі років.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.