Спецпроект

In memoriam. Помер організатор спецоперації з викрадення Ейхмана з Аргентини

У суботу, 23 березня, помер Рафі Ейтан – один із творців ізраїльської розвдіки, який прославився участю в операції з викрадення нацистського злочинці Адольфа Ейхмана. Ейтану було 92 роки.

Про це повідомляють "Вести-Ynet".

Рафі Ейтан у підлітковому віці вступив у лави підпільної організації Хагани і брав участь в бойових акціях проти британських військ у Палестині. Під час однієї з операцій дістав серйозне поранення.

Під час війни за незалежність Ізраїлю (1948—1949) Рафі Ейтан служив в армійській розвідці як офіцер. Він став працювати в оператвиному підрозділі, який був організваний спільно Моссадом і Загальною службою безпеки (ШАБАК).

 Рафі Ейтан. Фото: Моті Кімхи

Ейтан брав участь у багатьох таємних операціях спецслужб Ізраїлю. Найгучнішою стало захоплення нацистського злочинця, обер-штурмбанфюрера СС Адольфа Ейхмана, керівника реферату IV B-4 Головного управління безпеки Райху (РСХА), який відповідав за здійснення "остаточного вирішення єврейського питання".

Ейхман утік після капітуляції Третього Райху до Аргентини. Проте агенти ізраїльської розвідки вистежили есесівця, схопили й вивезли до Ізраїлю. Там одного з виконавців Голокосту засудили до страти в 1962 році.

 Рафі Ейтан (ліворуч) дає інтерв'ю журналу Time. Фото: Давид Рубінгер

У 1972 році Ейтан вийшов у відставку. Протягом 1975—1976 років він займав посади помічника радника прем’єр-міністра Ізраїлю з національної безпеки та радника прем’єр-міністра з питань боротьби з терором.

1981 року його призначили на посаду голови відділу з наукових зв’язків при мінстерстві оборони, який, на думку деяких ЗМІ, займався науковим і промисловим шпіонажем.

Рафі Ейтан у 2006 році. Фото: Міхаэель Кремер 

У 1985 році Рафі Ейтан звільнився з державної служби й займався бізнесом та політикою. У 2000-х він був депутатом кнессету та міністром у справах пенсіонерів.

"Рафі Ейтан був одним зі стовпів ізраїльської розвідки в ціломо і Мосаду зокрема. Його ім’я навіки вписане в аннали історії безпеки Ізраїлю", — прокоментував смерть розвідника голова зовнішньої розвідки Мосаду Йосі Коен.

Співчуття у зв’язку зі смертю Рафі Ейтана висловили президент Ізраїлю Реувен Рівлін, голова ШАБАКу Надав Аргаман, спікер кнессету Юлій Едельштейн та інші офіційні посадовці.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.