Німецькі бізнесмени пожертвують 10 мільйонів за гріхи своїх попередників за Гітлера

10 мільйонів євро має намір пожертвувати німецька бізнес-родина Райманн організації, що займаться подоланням наслідків злочинів нацистського режиму. До цього їх спонукали відкриття історика.

Одна з найзаможніших родин у Німеччині, Райманни найняли професора історії Пауля Еркера, щоб той дослідив минуле їхньої сімейної фірми в роки правління Адольфа Гітлера.

Знахідки дослідника шокували замовників, повідомляє Deutsche Welle з посиланням на Bild am Sonntag.

"Після розповіді професеора Еркера в нас не було слів. Нам стало соромно, ми сиділи білі як крейда. Тут немає чого прикрашати. Ці злочини огидні", — заявив присутній на зустрічі Петер Харф, один із керівників холдинга JAB Holding, який належить родині.

Виявилося, члени сім’ї Райманн ще в 1931 році пожертвували велику суму Націонал-соціалістичній партії. "Ми чисто арійське підприємств з понад столітньою історією. Його власники — переконані прихильники расової теорії", — написав у 1937 році один із членів родини Райманн райхсфюреру СС Генріху Гіммлеру. Тоді їхня фірма називалася по-іншому.

На заводах, що належали родині, працювали французькі військовополонені й остарбайтери, по відношенню до яких чинили тяжуі злочини. Війна принесла підприємствам Райманнів великі замовлення й великі прибутки.

"Ми відчуваємо полегшення, що правда вийшла назовні", — прокоментували інформацію представники родини.

Статки родини Райманн оцінюють у 33 мільярди євро. Холдинг Jab Holding володіє частками в торговельних марках "Clearasil", "Calgon", каву "Jacobs", "Wella" и "Max Factor".

Читайте також:

Влада США хоче повернути Україні вкрадену нацистами картину

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.