Олімпіада-2020 в Токіо пройде із символікою 55-річної давнини. ВІДЕО

У Токіо представили серію з 50 піктограм, присвячених видам спорту, які будуть використовуватися на літніх Олімпійських іграх-2020. Вони зроблені в стилі ретро-ілюстрацій, які були представлені на перших Олімпійських іграх в Токіо у 1964 році.

Про це повідомляє The Бабель із посиланням на Dezeen.

 
Емблема футболу на Олімпіаду 2020 в Токіо.
Фото: DEZEEN.COM

Піктограми розроблені з використанням синього кольору емблем Токіо 2020 року, а також п'яти інших кольорів, які будуть використовуватися для створення крапок відмінності: темно-червоного, королівського синього, рожевого коліру сакури, фіолетового та зеленого.Над стилістикою піктограм працював японський графічний дизайнер Масаакі Хіромура. За словами Хіромури, йому було важливо передати красу і динамічність спортсменів, поважаючи "піонерський спадок японської індустрії дизайну".

Ілюстрації створені для всіх 33 видів спорту програми Олімпійських ігор. Їх будуть використовувати на плакатах, квитках, картах, путівниках та іншій продукції. Спортивні піктограми також прикрашатимуть огорожу навколо села олімпійських спортсменів.

Читайте також:

Adidas зняв з продажу одяг із символікою СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.