АНОНС: Зустріч «Київ ранньослов’янський: допоки не постала Русь»

У Києві відбудеться зустріч в рамках виставкового проекту "Археологічний портрет стародавнього Києва: життя рибалки, фальшивомонетника, митника... (за матеріалами розкопок архітектурно-археологічної експедиції у 2016–2018 рр. під керівництвом Гліба Івакіна)."

Про це повідомляє Архітектурно-археологічна експедиція ІА НАН України.

 

Значення Києва як столиці Руської держави неможливо переоцінити. Утім, іще в доруський період він уже відігравав непересічну роль в історії слов’янства. Про це свідчать знахідки ранньосередньовічних ювелірних виробів, візантійських монет та амфор.

На території Києва знайшли відомі слов’янські пам’ятки різних періодів і культур – від найдавніших, що належать до рубежу ер. Вони є живим відображенням формування й історичного становлення давніх слов’ян, першої східнослов’янської держави та її столиці.

Учасники: провідні фахівці в галузі ранньослов’янської археології, науковці Відділу археології ранніх слов’ян та регіональних польових досліджень Інституту археології НАН України Юрій Башкатов, Олег Петраускас, Андрій Скиба, Борис Магомедов, Сергій Горбаненко.

Модератор: доцент кафедри археології та музеєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к.і.н. Євген Синиця.

Час: 24 березня, неділя, 14.00

Місце: Андріївський узвіз, 5/31

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.