Унікальні печери Тернопільщини можуть потрапити до спадщини ЮНЕСКО

На Тернопільщині розташована унікальна система печер і серед них найбільша у світі гіпсова печера «Оптимістична». Україна пропонує внести їх до об'єктів всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомив міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак під час робочої поїздки на Тернопільщину, повідомляє Укрінформ із посиланням на сайт Мінприроди.

 Печера "Оптимістична"

Фото: optymistychna.com

"Тернопільщина відома всьому світу своїми унікальними природними об'єктами. Подібної системи печер більше немає на європейському континенті. Схожі печери є тільки на території Сполучених Штатів Америки.

Думаю, нікого не треба переконувати, що такі об'єкти природи насправді належать не одній країні, а є природним багатством людства, тому ми ініціювали занесення тернопільських печер до об'єктів всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО", - розповів Семерак.

Він зазначив, що Мінприроди провело попередні консультації з Інститутом геологічних наук України, а також до цього процесу залучено Тернопільську ОДА.

"Нас підтримують і науковці, і обласна адміністрація. Вже відбулася підготовча нарада на рівні обласної влади та спелеологів, є домовленості про створення робочої групи, яка формуватиме пропозиції для занесення цієї унікальної мережі печер до попереднього списку об'єктів ЮНЕСКО, як це передбачено процедурою", - пояснив міністр.

Зокрема, пропонується внесення до цього списку печери "Оптимістична", довжина розвіданих ходів якої сягає 214 км. Раніше її було включено до Книги рекордів Гіннеса як найбільшу в світі гіпсову печеру і як другу за загальною довжиною печерних ходів у світі. "Оптимістична" поступається лише печерній системі Мамонтова-Флінт-Рідж у США.

Довідково. Загалом система печер Тернопільщини налічує більше сотні печер. Серед них: Озерна (Блакитні озера) – 83 кілометри 400 метрів, Млинки – 14 кілометрів 330 метрів, Вертеба – 7 кілометрів 820 метрів і багато інших, розташованих неподалік від сіл Кривче, Королівка, Шупарка, Городок, Сковятин, Угрінь, Улашківці, Кудринці, Сапогов, Збручанське, Міжгір'я.

Більшість цих печер мають статус пам’яток природи загальнодержавного або місцевого значення і входять до складу національного природного парку "Дністровський каньйон", а зараз із ініціативи Мінприроди вони можуть увійти до переліку всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.

Також Національна комісія України ЮНЕСКО підтримала пропозицію Національної академії наук України оголосити 2025 рік Міжнародним роком печер і карсту.

Читайте також:

Ритуальні ями та інші знахідки — археолог розповів про відкриття в трипільській печері

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.