Справу Джека Різника ЗАКРИТО! Допоміг ДНК-тест

Британські вчені встановили особу Джека Різника, порівнявши ДНК-зразок з доказів справи зі зразком одного з нащадків імовірного вбивці – Аарона Космінски.

Про це пише ІА ЗІК з посиланням на дослідження, опубліковане в Forensic Sciences.

 Фото: Getty Images/Global Images Ukraine

Детектив-любитель Рассел Едвардс придбав на аукціоні заплямовану кров’ю хустинку, імовірно знайдену неподалік від знівеченого тіла Кетрін Еддоус – однієї з жертв Джека Різника. Щоб докопатися до правди, Едвардc звернувся до лікаря Ярі Лохелайнену з Університету Джона Мура.

"ІК-спектроскопія підтвердила природу темних плям на тканині, упізнавши в них сліди крові. Флуоресцентний аналіз виявив залишки насінної рідини, епітелію і, що дивно, одну клітину нирки", – йдеться в статті.

Вчений порівняв мітохондріальну ДНК з доказу зі зразком, який надала прапрапраправнучка вбитої Еддоус. З’ясувалося, що хустинка дійсно була на Митр-Сквер о 1:45 год. ночі 30 вересня 1888 року, де виявили тіло вбитої.

Головний підозрюваний у вбивствах Аарон Космінски, виїхав з Польщі в Англію в 16 років. Він переїхав в населений біженцями зі Східної Європи район Лондона, де взявся за роботу перукаря. Попри стеження за ним, Скотланд-Ярд не зміг зібрати достатньо доказів для затримання. Космінски помер у віці 53 років в психлікарні.

Едвардс відшукав одного з нащадків рідної сестри Аарона Космінски. Складний ДНК-аналіз дозволив доктору Лохелайнену встановити, що епітеліальні клітини достеменно належали тому самому Аарону Космінскому.

Через понад 100 років після трагічних подій справу Джека Різника закрили.

Читайте також:

У колишньому будинку Ван Гога в Лондоні знайшли його схованки. ФОТО

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.