Спецпроект

Порошенко про Сагринь: Пам'ять про невинні жертви спонукає нас до миру

10 березня в 75-ті роковини спалення села Сагринь Посольство України в Польщі вшанувало пам’ять мирних українців, які загинули від рук Армії Крайової і Батальйонів хлопських в цьому та навколишніх селах.

Про це повідомляє сторінка  Посольства України в Польщі у "Фейсбуці". За даними кореспондента Радіо "Свобода" з місця події, окрім дипломатів на заході були присутні десятки чоловік - місцеві українці, представники Об'єднання українців у Польщі та польські інтелектуали.

Посол України в Польщі Андрій Дещиця зачитав зверненя від Президента України Петра Порошенка до учасників пам’ятного заходу.

 

Порошенко зазначив, що цивільних мешканців Сагрині цинічно вбили внаслідок спланованої людиновбивчої акції "лише за те, що вони були українцями, розмовляли українською мовою, молилися в українських православних церквах".

 

"Я мрію, щоб настав той день, коли помолитися за безвинні душі в цьому скропленому кров’ю місці прийдуть Президент України і Президент Республіки Польща. Переконаний, що невдовзі так станеться, і ми спільно продовжимо добру традицію поєднання і примирення, вшановуючи пам'ять про жертви українсько-польської ворожнечі минулого", – висловив надію президент.

"Ми не повинні ділити жертви на свої і чужі. Ми не повинні мірятися їхньою чисельністю. І що найважливіше, ми не повинні шукати виправдання злочинам проти мирного населення", – додав він.

 

На думку Порошенка, спільним моральним обов’язком українців і поляків перед нвинними жертвами є "не боятися правди, не вагатися назвати зло злом, а тих, хто свідомо вчиняє злочини проти людяності – злочинцями".

Відповідальність за братовбивчу війну між українцями і поляками Президент України поклав на диктаторів Адольфа Гітлера та Йосипа Сталіна, які "цинічно розігрували міжетнічну карту". А сучасні дружбу й партнерство між нашими державами, на думку Порошенка, намагаються підважити Москва та її європейські маріонетки.

Петро Порошенко висловив надію, що попри трагічне минуле, українці поляки цінуватимуть та оберігатимуть спільне братерство.

"Пам'ять про невинні жертви минулих протистоянь спонукає нас до миру, злагоди і взаєморозуміння. Я вірю, що так воно є і буде між нашими дружніми народами", – завершив Президент України.

ДОВІДКА:

У березні 1944 року загони Армії Крайової (АК) та Селянських батальйонів (Батальйони хлопські – БХ) провели "відплатно-превентивну", як вони її називали, акцію проти українських сіл на Холмщині (нині Грубешівський повіт Люблінського воєводства Польщі) – так звану "грубешівську революцію". 

У селах Пригоріле, М’яке, Сагринь, Шиховичі, Теребінь, Стриженець, Турковичі та інших польські партизани вбили близько 1500 українців, а самі села знищили.

Нагадаємо, фотографії палаючої Сагрині неодноразово використовувалися польськими урядовими організаціями та публіцистами для ілюстрації "жертв українських націоналістів".

Читайте також:

Промова голови Українського Товариства в Сагрині 8 липня

 

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.